Диявол весь світ закрутив у таку карусель, що, прийди завтра Христос на землю і спробуй щось людям пояснити, Його голос взагалі не буде почутий, він просто потоне, бо його перекричать радіо, телебачення, газети, журнали, люди. Тому Господь другий раз на землю вже не прийде. Він прийде тільки тоді, коли судитиме світ. І якщо ми почнемо замислюватися над цим питанням часто, то побачимо, що в нас зростатиме віра. А усі наші біди і життєві негаразди, всяка тягота і відсутність радості в житті пов’язані тільки з одним – нашим невірством. Його не можна навіть назвати маловір’ям, а саме невірством. Ми не віримо в те, що Господь може нас очистити. Ми не віримо, що є Дух Святий. Ми не віримо, що буде смерть. Так от теоретично, особливо в колі близьких людей, коли ми ці питання обговорюємо, ми ніби усі вірні і в храм прагнемо. Але дуже швидко наш жар випаровується, і на практиці те, чому ми вчимося в храмі, ніяк не проявляється.

Тому життя наше тече дуже одноманітно. Ми не приймаємо благодать на благодать, а тупцюємо на місці. Якщо в нас і відбуваються зміни якісь, то це украй непомітно. І може так статися, що ми просто не встигнемо преобразитися настільки, щоб Господь нас узяв у Царство Небесне. Царство Небесне є Царство святих, а святі – це ті, хто залучений до Святого Духа. І мета християнського життя – набути благодать Духа Святого. Але цьому заважає саме наше невірство. Через нього ми увесь час занурюємося в метушню. Ми віруємо не Богу. Ми віруємо через гроші: ось вони є – тоді все гаразд. Віруємо в здоров’я: здоров’я є, а решта усе буде, кажуть люди. Хоча нічого не буде, і здоров’я теж не буде, воно не може тривати нескінченно.

Кожен з нас занурений в якусь таку «віру»; у щось він вірить більше, у щось менше. Людина завжди те, що вважає за краще в житті, у те і вірує. І Господь так само в Євангелії сказав: «Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше». Скарб – це те, що людина зберігає, те, що для неї сокровенне, що для неї важливе в житті. І те, для чого людина живе, що для неї головне, і є її бог. Один живе заради грошей: у нього є і дача, і машина, і їжа, і одяг, а він все одно хоче більше грошей. А другий живе життям товстих журналів. Третій – телевізором, четвертий – дітьми, п’ятий – своїм здоров’ям, шостий – сварками з батьком або матір’ю, сьомий відстоює «свободу» в подружньому житті і так далі. Ось чому життя присвячене. Але якщо людина замислиться, навіщо вона живе і що скоро або нескоро доведеться помирати, то тоді перед цими двома питаннями – життям і смертю – усе метушня світська: і життя товстих журналів, і гроші, і здоров’я якось бліднуть і показують свою безглузду суть. Бо ці питання дуже важливі, і правильно їх вирішує тільки віра.

Думки про навколишнє