День 22: “Це – Чоловік”
Тепер роздумуй над наступними словами Святого Євангелія: “Пилат знову вийшов і сказав їм: ось я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої провини. Тоді вийшов Ісус у терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пилат: це – Чоловік!” (Ів. 19:4,5).
Хоча св. ап. Павло каже, що погани не мають правдивої любові, то таки тут видно, що Пилат, хоча поганин, має її більше, ніж юдеї. А це видно з того, що він милосердиться над Ісусом. Його скатоване, закривавлене Тіло зрушило Пилатове серце до співчуття і милосердя.
Він показав юдеям Ісуса такого побитого, скатованого, закривавленого, і каже їм: “Це – Чоловік!” Тим способом хоче пробудити юдеїв до милосердя над Ісусом. Він неначе б говорив їм: “Ви палаєте такою злістю та ненавистю на цього невинного Чоловіка, а тому гляньте на Нього, який Він побитий, скатований. Чи схожий Він тепер на чоловіка? Чи Він може вам що пошкодити? Нема в Ньому тепер ні краси, ні здоров’я. Як бачите самі, що не можна Йому нічого злого робити. Ви оскаржили Його, що Він робиться вашим царем. Але ж куди Йому до царства, коли Він такий згорджений, висміяний. Замість царської корони має на голові терновий вінець, замість скиптра тримає в руках тростину. Він зовсім не виглядає на царя. Хто ж хотів би мати царем такого нещасного Чоловіка? Він на чоловіка не схожий, а не те що на царя. Майте над Ним милосердя та не домагайтеся Його смерті. Звільніть Його”.
Та чи те все допомогло? Чи, може, хоча одне юдейське серце зворушилося? Де ж там. “Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його!” (Ін. 19:6). Отже, бачиш тепер ту закаменілість юдеїв. Бачиш, що не мають милосердного серця. Тож цього разу поганин Пилат мав чутливіше, благородніше серце, ніж юдеї, а вони ж славилися доброю вірою. Вони вірили в правдивого Бога, не так, як погани. Але нещасні. Над ними зависла страшна, та справедлива кара, “бо немилостивий суд тому, хто не творив милости” (Як. 2:13). Та хоча Ти, Ісусе, такий принижений, такий збезчещений, то я визнаю Тебе своїм Царем і Паном.
Цей терновий вінець має для мене більшу ціну, ніж найкращі та найдорожчі вінці королів і царів. Якими щасливими є ті, що мають честь бути підданими Царя, що є в терновому вінці. Пануй над нами, Царю неба і землі, нехай влада цієї погордженої тростини, Твого скиптра, поширюється на всі серця. “Нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє”.
Господь Ісус Христос, коли терпів так багато зневаг і погорди, хотів збудити в наших гордих серцях замилування до них, якщо вони нас осягнуть. Святі втікали перед похвалами, шукали зневаг і в них любувалися.