Підігрівати віру
Ми такі немічні, мало обізнані, малодосвідчені, покликані до великої справи – спасіння всесвіту. Хоча нас залишилося дуже мало у всьому світі, але проте Господь довіряє нам таке грандіозне завдання.
Ми такі несхожі, кожен з нас особливий, як листочки на дереві, які усі розрізняються. Але кожен потрібний Господові, і від кожного Господь чекає, щоб хоч дві лепти були ним покладені в справу спасіння і своєї душі, і своєї сім’ї, і свого міста, і свого народу, і всього людства, і всього творіння, і всього всесвіту.
Незважаючи на нашу зіпсованість, ми є обранцями Божими. Чому можна з упевненістю це сказати? Бо жоден з нас сам собі віру не винайшов, Господь Сам нас вибрав і Сам поставив перед Собою. Як Він почав з апостолів, так закінчує нами. Якщо Господь нас покликав, отже, Він вважає, що ми цілком можемо щось творити. І ми повинні над цим працювати. Хто працювати не буде, той буде викинутий геть, і такі випадки бувають.
Скільки відпадає людей! Шкода, із скорботою це бачиш, серце розривається, а що робити? Лінується, не бажає людина працювати для Господа – і відразу духовно бідніє. От як піч: її розтопили – і вона гаряча, у будинку тепло, можна до вечора не топити. І завтра вранці ще буде тепло, а до вечора вже стане прохолодно, а через тиждень ніхто і не повірить, що будинок опалювався. Так і в усьому. Ось тільки день перестань молитися, не прочитай вечірнє правило – уранці вже зовсім молитися не хочеться. Один раз недільне богослужіння пропустив, два пропустив, а потім вже: ну навіщо в храм ходити, можна і удома молитися. А потім достатньо Бога і в душі мати, а потім достатньо і не мати, а просто думати, що усі ми вірні, усі ми хрещені.
Тому потрібно завжди той дар, який нам Господь дав, – дар віри, – обов’язково підігрівати. Це наша головна праця, бо тільки вогонь, який є в нашому серці, може когось ще запалити. Якщо ми нікого запалити не можемо, отже, у нас вогню цього немає – треба прямо так і засвідчити. А якщо тліє хоч маленька вуглинка, то потрібно над нею працювати, цей вогник роздмухувати, щось у нього підкладати. Роздмухування – це наша молитва, а підкладення дров – наші добрі справи.