Увійди думкою, як можеш найглибше, у Пресвяте Серце Христове. Там дивися та пізнавай, що Ісус Христос розп’ятий терпить.

Насамперед терпить від ворогів насмішки, кпини та всякі зневаги. Святе Євангеліє так нам про це каже: “Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста. Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього; уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я – Син Божий. Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його” (Мф. 27:39-44).

Ой, який же важкий біль пройшов Те Пресвяте Серце. Те Серце виявляло їм тільки любов, а вони тепер насміхаються собі з Нього. Ісус прийшов їх спасти, а вони Його повісили на хресті. За безконечну Його любов відплачуються Йому такою страшною погордою. Мабуть, нема більшого болю, коли хтось за любов є погорджений. Пам’ятай, що як ти таке переживатимеш, то не сумуй. Пригадай собі тоді Ісуса, повішеного на хресті.

Коли важкий біль стискає серце, тоді, як воно за любов отримує невдяку від звичайної людини, то значно більше мусить воно відчути невдячність від приятеля. Провірена любов на приятелі – це щось таке болюче, таке хвилююче, вона так важко ранить серце, що цього ніхто у світі не може виказати. Це знає лише той, що відчув, одначе виказати це іншому він ніяк не зможе. А тепер роздумуй над тим, що Христове Серце відчуло від своїх приятелів; що воно зазнало від тих, яких Він дуже полюбив, а це від Своїх учнів, апостолів. Апостоли були невідступними товаришами Ісуса. Він відкривав їм таємниці Свого Серця; Він дав їм дар виганяти бісів, творити чуда. А як вони за те відплатили Йому? Як? От поглянь: Юда зрадив Йому, продав Його ворогам. “Навіть чоловік, що жив у згоді зі мною, що їв хліб мій і на якого я надіявся, – підняв проти мене п’яту свою”. Петро, князь апостолів, Голова Церкви, Його відрікається, інші апостоли утекли. Що за страшний біль мусив Ісус терпіти!

Залишилися з Ісусом при хресті лиш Його Пресвята Мати, св. Іван і кілька вірних осіб. Вони стояли мовчки. Але їх серця роздирав тяжкий біль на вид такої муки Спасителя. Це була єдина потіха для Христа. Але й те ще гірше боліло, що Ісус бачив Свою улюблену Матір, убиту важким горем. Пречиста Діва Марія тепер відчула ті пророчі слова, що їх висказав Симеон в Єрусалимській святині: “І Тобі Самій душу пройме меч” (Лк. 2:35). Ісус знав, Він бачив той біль Своєї Матері – та не міг допомогти. Чому? Воля предвічного Отця була, щоби й Вона випила чашу гіркоти до дна. Ісус терпів, Пречиста Діва терпіла, отже, найсвятіші особи, які лише могли в муках Ісуса Христа колись бути на землі, терпіли і дуже важко терпіли, а ми не хочемо перетерпіти малесенької прикрості. О, який це для нас сором. Проси тих осіб ласки терпеливості.

Та ще не кінець тому терпінню Ісуса. Ісус терпів ще щось, що пронизувало Його Пресвяте Серце. І що ж таке? Він бачив, що з тих Його важких мук багато людей не будуть користати. Він прийшов спасти світ. Він всю Свою Кров пролив за спасіння світу. Він пролив Свою Пресвяту Кров за всіх людей і за тих, що жили спочатку, і за тих, що тоді жили, і за тих, що будуть згодом жити – за всіх людей без винятку. А одначе Він знав, Він бачив тієї хвилини, що Його Кров для багатьох буде даремно пролитою. Він знав, що незважаючи на те, багато хто піде на вічну загибель з власної вини. Так, Він це знав. А однак Він так дуже бажав їх спасти, що приливав за них усю Свою кров. Ой, це дуже боляче. Цього болю ніхто не може відчути. Душе, душе християнська! Не одна людина зазнає розчарування в любові. Та його серце через те кривавиться. Його серце болить, важко болить. І він тоді нарікає. Чому? Бо не роздумує над болями Христа Господа. Бо не заглиблюється в серце Христа розп’ятого. Ісус Христос терпів від ворогів, що так страшно взялися до Нього, на яких Він через пророка скаржиться: “Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські – оточили мене. Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає. Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх”. (Пс. 21:13-15). Він терпів також і від найбільших своїх приятелів, а чи нарікає, чи жаліється? Ні. Ані одним словом не відізветься. А це зробив для тебе. Він дав тобі цим приклад, як ти маєш у таких випадках поступати. І тобі доведеться не раз щось потерпіти і від своїх, і від чужих. І ти не раз потерпиш від тих, що повинні тебе любити. Не нарікай, не гнівайся на них. Але тобі прикро через те. Так, прикро. Але маєш приклад Христа Господа.

Розважання на дні Великого посту