Поховання Ісуса, Джеймс Тіссо

Найсвятіша Мати знала, що з цими найдорожчими мощами, з тілом Свого Сина, яке тепер тримає на руках, мусить розлучитися. “Прийшов також і Никодим, який приходив раніше до Ісуса вночі, і приніс суміш смирни та алое, близько сотні літрів” (Ін. 19:39), щоб набальзамувати тіло Ісусове. Святе Євангеліє каже, що: “взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов” (Мф. 27:59-60). Уяви собі, як ті святі учні Ісуса Христа і невісти приходять до Матері Божої, щоб взяти тіло свого Учителя. Глянь, як Найсвятіша Мати цілує востаннє мертве і холодне тіло Сина, як це мертве тіло, намащене пахощами, несуть до гробу.

За тілом іде Мати Божа. Ніяка мати не йшла так за своїм Єдиним Сином, як ця Мати. Слухай глухого звуку з гробу, де кладуть Господа Ісуса. Слухай звуку великого каміння, яким закривають гріб, слухай ці болючі зітхання і гіркі жалі, що видобуваються з грудей Найсвятішої Матері; слухай плач учнів і побожних невіст. Заплач, як можеш, над болем Найсвятішої Діви Марії, серце котрої пробив сьомий меч.

Дотепер мала Вона бодай мертвого Ісуса, тепер і цей скарб втратила. Св. Іван, непорочний і улюблений учень, котрому Ісус Христос на хресті віддав в опіку Матір, бере під руку Найсвятішу Матір, котру покидають сили, і спроваджує з Голгофи. Яка зміна для Тебе, о страждуча Мати, – кличе св. Вернард, – маєш Івана, замість Ісуса, слугу, замість Пана, учня, замість Учителя, сина Заведея, замість Сина Божого, чоловіка, замість правдивого Бога. Найсвятіша Мати не скаржиться, не нарікає в цих болях, але погоджується з волею Господа Бога, щоб дати нам приклад, як через хрест іти до неба.

Розважання на дні Великого посту