Лише два варіанти
“Перед кожним з нас стоїть вибір: або визнати Ісуса як Спасителя, або відкинути Його”, – вважає Михайло Лукін . . .
Щороку, напередодні славного Христового Воскресіння, ми, кому не байдужа ця визначна подія, неодмінно повертаємося по подій, які цьому Воскресінню передували: до Входження Господа Ісуса Христа в Єрусалим; Його останніх настанов натовпу в Храмі та наодинці учням; Тайної Вечері та Іудиної зради; молитви в Гефсиманії та подальшого арешту; зречення Петра та кількох ганебних судилищ; побиття батогами та розп’яття; хресної смерті і поховання в гробниці. Але за цими страшними та одночасно визначними для людства подіями губиться випадок, що стався незадовго до цих подій, випадок, що фактично поставив крапку в стосунках Ісуса з тодішньою юдейською знаттю. Саме після нього «Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав (первосвященикам й фарисеям, які зібрали раду) їм: ви нічого не знаєте, і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув» (Ін. 12:49,50). Це була відповідь на міркування релігійно-політичної юдейської еліти окупованої римлянами Іудеї: «Якщо залишимо Його (Христа) так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом нашим і народом» (Ін. 12:48). І цим випадком було воскресіння Ісусом Христом Його друга Лазаря, який помер і був похований за 4 дні до цього воскресіння.
Цим дивом Спаситель поставив всю Іудею перед вибором: або приймаєте Його як довгоочікуваного Месію і коритеся Йому, або ж відмовляєтеся визнавати Месією, Помазаником Божим і… вживаєте відповідні заходи з Його нейтралізації, що Каяфа і запропонував. Або приймаєте, або ж відкидаєте, і третього варіанту не дано. Перед таким вибором опиняємося і ми, зважаючи на слова, які промовив Ісус Христос Марфі, сестрі померлого Лазаря, напередодні його воскресіння: «Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе» (Ін. 11:25). Або приймаєте, або відкидаєте, і третього варіанту не дано…
А невдовзі після воскресіння Лазаря Христос разом з учнями вирушає до Єрусалиму, знаючи, які страждання чекатимуть на Нього, щоб «померти за народ, – і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино» (Ін. 11:51,52).