Підступні намагання
Про важливі біблійні істини, про які ми дізнаємося завдяки підступнм намірам фарисеїв і саддукеїв, роздумує Михайло Лукін . . .
Дуже часто люди, які вважають себе віруючими, духовними, і, що найголовніше, такими вважає їхнє оточення, насправді мало цікавляться дійсно речами духовними. Звісно, якщо це не стосується їх особистих інтересів.
Така замальовка з життя пригадалася, коли виникла потреба описати події Великого вівторка, коли до Ісусового арешту залишилося лише три дні. У ті дні Христос перебував у Храмі і навчав народ (див. Лк. 19:47). І до цієї справи долучилися «первосвященики і книжники зі старійшинами» (Лк. 20:1), звісно, не з метою повчати народ, чхати вони на нього хотіли («цей народ, що не знає закону, проклятий він» (Ін. 7:49), – от що вони думали про народ, і ніби заради цього самого народу їх провідник, первосвященик Каяфа, заявив: «Краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув» (Ін. 11:50), – і це було лише лицемірство), для цих бізнесменів від релігії народ слугував лише «кормовою базою», а Ісуса вони сприймала лише як конкурента в прибутковій сфері. Сфері, яка зазнала суттєвих втрат після того як Ісус очистив Храм від «тих, що в ньому продавали і купували» (Лк. 19:45).
Отже, Христові опоненти вирішили долучитися до Його повчань, «щоб спіймати Його на слові» (Мк. 12:13), і для них, окрім кількох людей, загалом була байдужа наука Христова, але завдяки їх підступним намаганням ми дізналися декілька важливих біблійних істин. Зокрема, коли люди «воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть як ангели на небесах», і що «Бог не є Бог мертвих, а Бог живих» (Мк. 12:25,27), а також з вуст Христових чуємо найбільшу заповідь Закону Божого (див. Мк. 12:29-31). Але найцікавішим в усьому виявилася Христова думка стосовно розпорядження грошей: «Віддайте кесареве кесарю, а Боже – Богові» (Мк. 12:17), тобто все потребує належного ставлення.
Що власне проілюструвала історія з двома лептами вдови: зі Христових слів «ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю, бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій» (Мк. 12:43,44), – отже Богу важливі наші грошові пожертви, завдяки яким ми вшановуємо Його.