Часто життя нам такі ребуси пропонує – і як їх вирішити, як вчинити, що робити? Скільки ж потрібно нам міркування! Це дар, необхідний для нашого життя. А ще потрібно молитися Богові: Господи, напоуми мене так вчинити в цій ситуації, щоб було згідно Твоєї заповіді. А в нас тільки палкі бажання: ось я хочу, і мені треба цього досягнути. Деякі так і чинять – до одного отця підходить: «Отче, благослови». А отець каже: «Ні». Він до другого: «Отче, благослови». Знову ні. Він до третього – ну а третій вже благословить. Господь бачить, що людина не напоумляється, не хоче волю Божу виконати, а шукає обов’язково свого, і дає: хочеш своє творити – твори. Попускає їй плисти тим шляхом, який сама обрала. А потім бах об стіну. Як же так, мене ж отець благословив, а ось що вийшло? А все через те, що ти шукав не волі Божої, а шукав свого.

Думки про навколишнє