Через нашу гріховність ми до Бога звертаємося передусім з проханням, з благанням, тому це звернення і дістало назву молитви. У людини на душі смута, їй важко, страшно, і вона волає до Бога. Минає півдня – і вона бачить, що цей жах зник, його вже немає в душі. Це результат молитви: людина просила допомогти, і Господь за милістю Своєю дуже непомітно, дуже потихеньку допоміг, зцілив людину на її прохання. Зазвичай люди звертаються до Бога в якійсь біді, часто саме з цього починається релігійне життя. Людина помолилася – усе улагодилося, слава Богу, і вона знову забула про Бога до наступної біди. Але цей досвід в її пам’яті залишився, тому у випадку біди вона зазвичай знає, куди звертатися, і завжди опиняється в храмі. І навіть якщо в неї слів немає жодних, то вона може свічку поставити, це теж вираз її молитви; чи просто на коліна впасти – зобразити молитву своїм тілом; чи осяяти себе хресним знаменням.

І так вона раз до Бога звернеться – Господь допомагає; другий, третій, сотий раз, двохсотий, тисячний, – Господь усе допомагає і допомагає. Тоді їй стає соромно: що ж це, Бог мені усе дає на перше прохання, а я що? І совість її починає якось ворушитися, вона починає відчувати, що щось в її житті не так. Цей момент морального перевороту є початок покаяння: людина усвідомлює, що Бог добрий, Бог милостивий, Бог готовий їй простити, прийняти, але вона цього не гідна, вона живе брудно, гидко і бридко. І їй стає соромно.

Це початок відродження: людина стає на шлях покаяння, шлях виправлення, починається праця звільнення її душі від гріха. І тут виникають труднощі в молитві. Багато хто дивується: як же так? коли я був ще майже невіруючий і в церкву не ходив, Господь мені відразу допомагав, а тепер, коли я в церкву ходжу і прошу, Господь часто мене ніби і не чує, і в мене якась сухість на молитві і неуважність, і я нічого не відчуваю. Річ у тім, що раніше людина молилася у всяких відчайдушних ситуаціях: відчайдушна ситуація проймала її до мозку кісток і вона з глибини своєї волала до Бога. Молитва її завжди була щира і йшла від серця. А тепер той порох, на якому вона працювала, зникає і починається труд – молитовний християнський подвиг.

Думки про навколишнє