Подивимося на Христа. Ось спосіб життя християнського і образ ставлення християнина до цього життя. Він прийшов з небес, із всеблаженного перебування з Отцем Небесним зійшов на землю і страждав і співчував. Для чого? Щоб нас спасти. Хоча багато хто каже: узяв би стер з лиця землі і зробив би інших, хороших. Але казати так – це така ж дурість, як, коли мама кричить: «Вово, додому, обідати», а він каже: «Ні, я ще погуляю», – підійти до неї і сказати: «Давай ми зараз цього Вову уб’ємо, а дамо іншого, хорошого, слухняного». Яка мати на це піде? Їй потрібний її Вова, ось такий, яким він є. Хоча вона, звісно, і хоче, щоб він був кращий. Так само і Бог, Він любить нас таких, які ми є. Тільки Він хоче, щоб ми жили не так, як нам заманеться, а стали б людьми, щоб ми прийняли хрест свій, який кожному з нас Господь Сам дає.

І Христос пройшов тим же шляхом. Він ні від чого не відхилився, хоча і жахався. У саду Гефсиманському Він молився до кривавого поту і просив: «Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене!». Але потім сказав: «Втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!». Він першим повинен був через Хрест зійти на небо. Христос став новим Адамом, Він перший воскрес з мертвих і дав нам дорогу у Своє Царство. Тому кожен, хто піде Його шляхом, теж воскресне з Христом і буде з Ним вічно перебувати в Царстві Небесному – з Ним, з Цим Чоловіком, найкращим з усіх, які колись ходили по землі.

Як же безсмертний і безгрішний зумів померти на Хресті? Він помер, бо гріхи усіх людей від Адама і до нас з вами узяв на Себе: кожне наше роздратування, кожне нарікання, дурість і неприйнятність – усе гріховне море усіх людей від початку і до кінця. Якщо ми задихаємося від власних гріхів, мучимося ними, то яке було Його страждання, коли Він гріхи усіх людей узяв на Себе. І звісно, жодна людина на землі не могла б це винести – тільки Бог, тільки абсолютно безгрішний міг увесь цей тягар звалити Собі на плечі. Як Григорій Богослов сказав: Христос заради нас став грішником. Тому Його і убили на Хресті, що Він наш гріх прибив до Хреста.

Думки про навколишнє