В одного ченця запитали: «Отче, хто тебе навчив безперестанній молитві?» Він відповів: «Біси». Постійна спокуса і постійне віддзеркалення. Постійно диявол хоче спокусити людину на гріх, і людина постійно звертається до Бога: «Господи, спаси мене від гріха, я не хочу його, мій розум обурюється; хоча моє серце схильне до гріха, я хочу їм тішитися, але віра моя і мій розум відкидають це. Господи, допоможи». І так невпинно день, місяць, рік, десять років, двадцять і усе життя – до тих пір, поки душа не сповниться Духом Святим; і тоді диявол не зможе приступити до людини.

А то багато хто дивується, що в них розсіяна молитва або помисли їх облягають. Преподобний Антоній Великий, засновник чернецтва, перш ніж очистити свою голову від помислів, двадцять років у печері провів, нікого не бачив і невпинно Богові молився. Це Антоній Великий! Скільки ж нам треба потрудитися, щоб досягти ну хоч якоїсь чистоти? Тому цю працю ми повинні починати, поки в нас ще є на це сили, чим раніше, тим краще, поки є в нас якась енергія тілесна і душевна, поки в нас є бажання. На жаль, багато людей приходять до Бога в такому стані, що допомогти їм вже важко.

От як до лікаря, буває, людина приходить – гех, каже, на півтора б роки раніше, можна було б врятувати, а тепер усе, тепер тільки підтримувати можна, подовжувати життя, але не вилікувати. Так і в духовному житті. Можна настільки розтлити себе, що і спасти вже не можна, бо кожен гріх розкладає наш розум, розкладає серце, розкладає совість, розкладає усю нашу істоту. Тому потрібно нам поспішати, не відкладати на завтра, а починати прямо зараз цю духовну працю, для того, щоб нам встигнути і не бути обкраденими.

І щоб нам не грішити, нам треба пізнати Бога, пізнати молитву, пізнати перебування перед Богом. Тоді ми будемо завжди з Богом. І нам буде неважливо, де ми, в Африці або в тундрі, вигнали нас з роботи або підвищили на посаді, болить у нас нога чи ні. Для нас буде тільки важливо, чи перед Богом ми і чи чисті ми перед Ним. Ось це буде нашою основною турботою. Ось це є мета і сенс християнського життя: безперестанне спілкування з Богом. А його можна досягти тільки в чистоті, бо блаженні тільки «чисті серцем, бо вони Бога побачать».

Думки про навколишнє