Молитва є живе звернення живої людини до живого Бога, для неї потрібна віра. Людина невіруюча молитися не може, вона може лише прочитати текст. Необхідна умова молитви – поставити себе перед Богом або тим святим, до якого звертаєшся. Але зробити це може тільки той, хто поза сумнівом вірує в присутність Бога у світі. І для цього не треба якихось зовнішніх умов: їдучи потягом або скачучи на коні, сидячи удома, миючи посуд, займаючись з дітьми, роблячи роботу в саду, людина завжди подумки в одну секунду може поставити себе перед Богом, тобто згадати про Нього. Згадати, що, де б вона не була, що б не робила, про що б не думала, Господь знає, де вона, знає, хто вона така і що вона в цей момент думає, і хоче її спасти. Коли людині спаде така думка, вона відчуває трепет душі. І, поставивши себе перед Богом, людина може до Нього звернутися. Знаючи, що Бог всюдисущий, знаючи, що Бог всемогутній, знаючи, що Богу навіть перш, ніж ми щось вимовимо або подумаємо, вже відомо, що ми вимовимо або подумаємо, ми можемо до Нього звернутися будь-якою мовою: українською, грецькою, латинською, англійською, японською, будь-якою з десятків африканських мов. І кожен, хто звертається до Бога, завжди зі свого досвіду знає, що Бог його чує.

Думки про навколишнє