Вознесіння – одна з найважливіших подій у Христовому житті. От вознісся Христос на небо – ну ніби нам яка від цього користь? Навпаки, нам ніби краще, якби Він з нами перебував, серед нас ходив.

Насправді в цьому є колосальний догматичний сенс. Христос був одночасно і Бог, і людина, і тим, що Він зійшов на небо і сів праворуч Бога Отця, Він возніс плоть нашу людську. І ця ось грішна людська наша плоть перебуває вище ангелів, херувимів і серафимів і сидить на небесному престолі.

Христос для цього і прийшов на землю, щоб нас так високо вознести. Тому якщо ми будемо причетні Христу, якщо ми будемо причетні Його життя, якщо в нас буде Його світло, якщо ми з Христом у нашому житті з’єднаємося навік, то і ми будемо частиною цього тіла Христового. А тіло Христове – це Церква, і наскільки ми причетні Церкві, настільки і вознесемося на небо.

Ось такий колосальний за своєю глибиною сенс відкривається нам у богослужінні. Тому будемо завжди старанні у відвідуванні церковних свят, старатимемося в них поглиблюватися, просити в Бога допомоги, щоб Господь очистив розум наш, уважно слухатимемо, що співається і читається. Треба старатися кожне слово усвідомлювати; у кого є молитовник, заздалегідь подивіться, який тропар свята співається; усе підготувати, щоб служба для нас стала живим відчуттям, живим спілкуванням з Богом. Тоді богослужіння не буде обтяжливим, навпаки, нам захочеться, щоб воно ніколи не закінчувалося.

Звісно, невже захочеться піти з Вознесіння? Душа торжествує, бачить, як Господь возноситься – не очима тілесними бачить, а очима розуму нашого, тобто душі, бо душа наша розумна. Розум не в мозку міститься, у мозку інтелект, а розум міститься в душі, це знаряддя душі. Бог є Слово, Логос Божественний, і людина, створена за образом Божим, є малий логос, мале слово. Тому людина через слово стає істотою розумною. Тому нам треба намагатися розвивати в собі розуміння слова Божого, яке відкривається нам у богослужінні.

Думки про навколишнє