Щодня, щойно ми прокидаємося або лягаємо в ліжко, треба згадати про смерть, що вона дуже скоро. Залишимо усю метушню, подумаємо, як ми живемо. Не треба давати дияволу, щоб він нас закрутив. Треба, щоб весь час наша голова була в роботі, щоб наш розум весь час звертався до Бога, щоб наше серце весь час благало про пощаду. У кожного з нас стільки гріхів, що на двісті людей вистачить, щоб їх у геєну вогненну звести.

Деякі питають: як гріх відмолити? Та хоч лоб розбий, вже компенсувати нічим не можна. Ми накоїли в житті стільки зла, що, скільки б ні зробили добра, все одно це буде мало, ніяк не вдасться урівноважити. Тому залишається нам сподіватися лише на одне: на прощення. Наш Отець Небесний милосердніший за найбільш люблячу матір. І якщо ми будемо в Нього прощення просити, Він нас простить.

Думки про навколишнє