Віяння тихого вітру
На початку усіх молитов ми читаємо: «Царю Небесний, Утішителю, …вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни». Але мало хто вимовляє це з таким жаданням, щоб Дух Святий дійсно захотів у нас вселитися. Це говориться одними вустами. Господь так і сказав: «Наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене» (Мф. 15:8).
Церква, яку ми з вами, такі грішні люди, складаємо, наповнена Духом Святим. Він розлитий між нами, Його можна необмежено в себе вбирати, а ми ніяк до цього не причетні. Ми постійно гнівимо Святого Духа Божого своїми думками, почуттями, вчинками, словами. Ми виганяємо Його від себе, бо Дух Божий святий і чистий і Він ніяк не може ні в чому нечистому перебувати. А ми не хочемо потрудитися над власною чистотою, над чистотою свого життя, чистотою душі. Ми навіть часто не уявляємо, у чому має ця чистота полягати. Усе дивимося на навколишніх людей, усе в них шукаємо слави, похвали, усе хочемо людям сподобатися, усе хочемо в них заслужити якесь визнання, повагу, щоб нас помітили, оцінили. Усе шукаємо світське, тимчасове, а слави Божої не шукаємо, щоб у самих себе прославляти Бога.
Причащаючись, ми не отримуємо благодаті Божої, бо ми на землі причащаємося, а на небесах ні. Ні підготовки належної до причастя немає, ні покаяння немає, ні бажання виправити своє життя. Як до причастя, так і потім – жодної різниці. Коли апостоли прилучилися до Святого Духа, то різниця була помітна. А з нами нічого не відбувається. Господь радий кожному вийти назустріч і кожному виходить, але людина має зробити перший крок. А чому б Богові не прийти до нас, не змінити нас, як апостолів? Бо якби Він так зробив, це був би вже якийсь інший бог. А наш Бог – це саме упокорювання. Він не може Себе нав’язувати, Він має до кінця переконатися, що ми любимо Його, що ми хочемо з Ним спілкуватися і що ми Йому вірні до кінця.
Колись на святих апостолів сходив Святий Дух і сходить на святих як і раніше, а ми до цього не причетні. Ми є свідками чужого бенкету. Святі отці казали: «Дай кров і прийми Дух». Скільки ж з нас має зійти поту, перш ніж ми цього досягнемо, перш ніж ми відчуємо ось це віяння тихого вітру, яке є Дух Святий!