Нас тільки зачепи, ми відразу шукаємо якоїсь справедливості, неначе на землі може бути справедливість, особливо в нашому теперішньому суспільстві. Яка справедливість, якщо людей на вулиці вже вбивають ні за що? І мами власних дітей вбивають ні за що. А деякі, убивши двох-трьох, ще шукають собі справедливості. Та по справедливості тебе треба три рази убити! Але три рази убити не можна, отже, справедливість вже не може бути відновлена. Як же ти смієш її вимагати?

Скільки ні кричи, скільки ні протестуй: можна перевернути країну, суспільство, існуючий лад, можна монархію замінити демократією або диктатурою – але що це змінить у твоєму житті? Ти задовольниш якісь свої пристрасні бажання? Ну і що? Все одно через декілька років ти помреш і усе кінчиться. Заради чого усе це безумство? Чи не краще просто мир і любовні стосунки один з одним? Звісно, краще, це зрозуміло.

Життя земне в нас лише одне, тому чи варто витрачати слова, кричати, щось доводити, з кимсь боротися. Годі боротися, жити потрібно, вже пора. Потрібно, щоб мир був між людьми. І починати потрібно передусім з власного серця – щоб у серці був мир. Ось що важливе, а не якась безумна спроба виправити своє становище, досягти земного щастя.

Думки про навколишнє