Чому смерті легше повірити, ніж безсмертю? Адже коли помирають наші близькі, душа наша плаче. Це свідчить про те, що душа ніяк не може із смертю змиритися. І люди стараються навіть про смерть не думати, бояться вимовляти це слово, кажуть: якщо щось станеться. Людина хоче смерть зовсім вигнати зі свого життя, хоча кожен знає, що він помре.

Це небажання думати про найголовніший момент нашого життя – перехід у вічність – пов’язане з потьмаренням нашої природи. Про такі важливі речі нам не хочеться роздумувати, а коли нам хтось каже істину, то, навіть якщо ми розумом з нею ніби погоджуємося, серце наше через свою порочність відмовляється в неї вірити.

Чому, якщо хтось оголосить себе лікарем і цілителем, у нього відразу буде дуже багато пацієнтів, а якщо скаже: ходи в храм, молися Богові, і Господь тебе зцілить, – то на ці слова відгукнуться одиниці з десятків тисяч? Чому всякій неправді людина вірить більш охоче? Бо вона сама складається з неправди, і всяка неправда, всяка брехня для неї ближче.

Думки про навколишнє