З чого починається духовний шлях людини? Не з того, що її відразу осяює благодать Божа і вона стає святою. Ні, спершу вона має повірити. Ось Церква учить: виконуй заповіді, і тоді на тебе зійде благодать Божа. Можна цьому не повірити і нічого не робити – і тоді благодаті Божої не досягнеш. А можна повірити: якщо Господь сказав, що так воно буде, отже, так і буде. Адже  ми знаємо Христа, ми читали про Нього в Євангелії, наше серце ж каже нам, що Така Людина не може брехати. І хоча Його не розуміли і не слухалися, Він все одно намагався учити і Своїм життям і смертю засвідчив про істину. Які ще потрібні докази? Потрібна тільки добра прихильність слухати слова Господні, складати їх у своєму серці і виконувати у своєму житті.

Але наш сумнів теж зрозумілий. Це відбувається через те, що Бог від нас далеко, через те, що ми про Бога не думаємо і не молимося Йому. А якби ми Богові молилися, то ми б в усьому Йому довіряли. Ми б знали, що нічого з нами ніколи не станеться без промислу Божого. І дійсно, якщо ми озирнемося назад, то побачимо, що в нашому житті є закономірності. І багато речей, які ми колись сприймали як страшну трагедію, принесли нам величезну користь – не матеріальну, звісно, а духовну, бо завдяки цьому ми змогли наблизитися до Бога.

Тому Господь і каже: будьте як діти. Маленька дитина повністю довіряє батьку і матері. Ось її підкидають вгору, а вона не боїться. Їй і на думку не може спасти, що мати або батько її впустять. Якщо дорослу людину підняти на велику висоту і почати її вертіти, вона злякається, а маленькій людині навіть на думку не спаде боятися, бо вона відчуває дотик рук рідної людини і повністю довіряє. Ось так само і людина, яка має повну довіру Богові, абсолютно втрачає страх. Бо коли людина з’єднується з Богом, вона з’єднується з іншим світом і, живучи тут, на землі, серцем належить тому світу, а все те, що відбувається в цьому світі, абсолютно інакше сприймає.

Думки про навколишнє