Піднятися на гору (Преображення Господнє)
Шлях від першого дотику благодаті Божої до серця людини до приходу цієї людини в храм зазвичай буває дуже довгим. Але навіть і прийти в храм ще не означає зійти на Фавор і побачити світло Господнє. Це означає тільки підійти до підошви гори, а далі має початися сходження. Воно дуже важке, тернисте, треба продиратися крізь безліч випробувань, спокус. На цьому шляху усе чіпляє людину і тягне назад, бо, живучи своїм життям, вона встигла приліпитися до багатьох речей. І ці колючки, що зустрічаються на шляху, гальмують її хід, і бачення Бога затуманюється.
Але якщо людина попри все, не зважаючи на жодні перешкоди зберігає в собі відблиск Божественного світла і починає кричати до Бога, починає молитися Йому, віруючи, що Господь чує кожне наше зітхання і сприймає кожну нашу думку, то вона отримує відповідь. І нехай це лише спалах, коротка мить, але цю солодку мить спілкування з Богом вона забути вже ніколи не може. Як людину не виховуй, як їй не вселяй, як її не обдурюй, скільки її не перетворюй на тварину, Господь, якщо захоче, може торкнутися крилом Своєї благодаті серця абсолютно будь-кого і з будь-якого життя – найжахливішого, п’яного, блудного, злодійкуватого – викликати його до світла і показати йому шлях. Цей шлях молитви, шлях сходження на гору людина має пройти сама.
Зі сходженням на будь-яку гору кругозір людини збільшується, і чим далі вона йде в цю духовну гору, тим більшим стає її кругозір, тим більше її досвідченість. І в той же час усе більш витончені і складніші спокуси і випробування чекають її на шляху. Але якщо людина вірить світлу, яке вона побачила, вона розуміє, що окрім цього світла в житті мало важливого, бо дійсно жоден скарб у світі не коштує однієї миті спілкування з Богом.
Ми повинні шукати Бога в молитві, прориватися крізь сонливість, крізь свою відсталість, свою лінь, неуважність – туди, на гору, вгору, на Фавор, де нас чекає слава Божа, де на нас чекає блаженство. Потрібна глибока зосередженість на молитві, на спрямуванні до Бога, до світла, до правди, до істини, до вічного життя. Звісно, важко людині розсіяній, гріховній, хворій зібрати себе в таку конструкцію, але треба. Іншого шляху, щоб побачити славу Божу, немає.