Проповідь священика Сергія Ганьковського на свято Преображення Господнього . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Важко людині жити на вершинах гір. Важко їй переносити суворий клімат високогір’я. Там, серед скель і вічних снігів, страждає людина від браку кисню і тепла, палить її очі безжальне сонце, терзає її тіло лютий вітер. Важко і незатишно на вершинах. Але щоразу, коли настає пора пізнати Істину, залишає людина затишний спокій долин, залишає «світ низинний» і піднімається увись, у гори, сходить до «світу вишнього», щоб бути ближче до Неба, ближче до Бога.

Так Бог звів на гору Синай Мойсея, щоб дати народу Своєму Закон, який вестиме цей врятований з єгипетського полону народ в обітовану землю блаженного спокою, «у землю, яка тече молоком і медом» (Сир. 46:10).

Так на гору Кармил звів Вседержитель Іллю, пророка Свого, щоб дивом води, що горить, відвернути народ Свій, що заблукав, від згубного ідолослужіння Ваалу і повернути його на рятівні дороги шанування істинного Бога.

Преображення Господнє, Джованні Баттіста Паджі

І от нині два найбільших пророка Старого Завіту зустрічають на вершині Фавора Того, Хто «більший від храму» (Мф. 12:6). І Кармильський «вогонь, що все палить» (Пс. 49:3), і «віяння тихого вітру» (3Цар.19:12) Синаю перетворюються тут у присутності Сина Людського в неземне сяйво Фаворського Світла, а сама ця гора стає святим місцем видимої Слави Господньої.

Але, як виголосив колись прабатько Яків: «Яке страшне це місце! це не що інше, як дім Божий, це врата небесні» (Бут. 28.17). Страшне місце це, бо уся скорбота Мойсея про невірний народ свій, увесь жах Іллі, про який він так казав Богу своєму: «Сини Ізраїлеві залишили завіт Твій, зруйнували Твої жертовники і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її» (3Цар. 19:10), – усе це, а крім того, усю неміч і скорботи людські саме на цьому місці візьме на Себе Той, з Ким розмовляють нині Мойсей та Ілля. Про це говорять з Ним, Сином Божим, два пророки Божі, що життя свої поклали на те, щоб відкривати благу волю Творця людям Його.

Нині виконується «повнота часу» (Гал. 4:4). Нині богонатхненні тайновидці прийдешнього прямо і без всяких іносказань кажуть Тому, про Кого раніше тільки пророкували, кажуть про те, для чого Він утілився і перейняв на Себе «образ раба» (Флп. 2:7). Наблизився час, про який Сам Він свідчитиме: «Нині душа Моя стривожена; і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від цієї години! Але задля цього Я і прийшов – на цю годину» (Ін. 12:27).

Час виконався, година настала, і Господу, Який зійшов на гору, як і двом співрозмовникам Його, стало зрозуміло, що і Синай, і Кармил, і Фавор, при усій їх висоті і величі, при усьому їх важливому значенні в задумі Божому про спасіння людини, що гине, – лише східці, які ведуть до невисокої, майже непомітної поряд з ними скелі – Голгофи. Ось про що на горі Фавор Мойсей і Ілля «розмовляли з Ним»: «з’явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі» (Лк. 9:30,31).

Фаворське Світло освітлює не лише апостолів, які побачили «Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм» (Мф. 16:28), це неземне сяйво освітлює і страшний Голгофський Хрест, воно вказує нам, якою ціною купується Царство для кожного з нас.

І, звичайно, Світло Христове пророкуватиме нам про те саме Царство Боже, що «прийшло в силі» (Мк. 9:1), яке «Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9). Світло Фаворське стало прообразом немеркнучого сяйва Воскресіння Христового, навчаючи нас, християн останніх часів, залишати «низинне» і шукати «вишнього». Саме про це нагадує нам сьогодні апостол Петро у своєму Посланні, коли пише: «Тому, браття, усе більше і більше старайтесь утверджувати ваше покликання та обрання; так діючи, ви ніколи не спіткнетесь, бо так відкриється для вас вільний вхід до вічного Царства Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа» (2Пет. 1:10,11). Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Преображення Господнє