Кожен з нас на власному досвіді знає, що часом людині буває неможливо щось пояснити. Ось говориш їй, вона дивиться на тебе скляними очима – і як об стіну горох, нічого в ній не відбувається, вона тільки про своє говорить. Чому наше слово не проникає в неї, чому вона не розуміє? Дуже просто. Річ у тім, що слово наше не лестить цій людині, а вона звикла приймати тільки ті думки, з якими згідне її серце. Тому якщо ми заговоримо, допустимо, з п’яницею про вино, розмова вийде чудовою. Заговоримо з письменником про літературу – він із задоволенням; заговоримо з художником про живопис – будь ласка. А почнемо говорити про щось інше – дивимося, людина відразу не розуміє, бо це не її, серце її далеко від цього знаходиться. Тому і потуги наші часто бувають безплідними – внаслідок того, що слово наше не проникає в серце людське. На шляху його стоїть перешкода – демонська сила. Як же протистояти сатані? Як з тими помислами, які він у нас усіває, боротися? Їх потрібно розбивати об камінь. Камінь є Христос.

Думки про навколишнє