Відчути Божу присутність
Отже, якщо Ісус Христос Син Божий, отже, усі Його слова істинні. А якщо вони істинні, отже, треба їх наслідувати без жодного лукавства. Тому впродовж життя нам треба позбутися лукавства і чесно, з відкритим серцем почати усе своє життя переробляти так, як учив Христос. І якщо ми віруємо Йому ось так, не оглядаючись, якщо, взявшись за рало, не обертаємося назад, якщо ми благонадійні для Царства Небесного, то Господь, бачачи, що наше прагнення справжнє, щире, послідовне і дійсно не лукаве, починає нам допомагати.
Коли Господь переконався, що апостоли увірували в Нього, Він для них дав Духа Святого. Він дав їм доторкнутися до божественного життя, ще коли вони жили на землі. Тому вони життям і не дорожили, особливо ось цим біологічним життям, – бо все одно помирати. Апостол Павло так і каже: «Бо для мене життя – Христос, i смерть – надбання» (Флп. 1:21). Скільки тут йому доводилося страждати, переконувати, проповідувати, терпіти: і в’язницю терпів, і побої терпів, і кайдани терпів, і наклеп терпів. І що тільки йому не довелося винести! Тому він сказав: смерть для мене надбання. Бо він ще за життя був піднесений до третього неба, він вже доторкнувся до божественного життя і чув те, що звичайній людині навіть чути не можна, бо вона не може цього витримати. Тому усе, що на землі, було для апостола Павла не так вже важливим.
Звісно, земля наша прекрасна, є ще куточки, не зіпсовані людиною, в яких збереглася первозданна краса. І багато людей від’їжджають кудись далеко, на північ або в гори, щоб насититися цією красою божественною. Це дуже зрозуміле прагнення. Але те, що чекає на людину, яка любить Бога, ні з чим незрівняне, із жодною земною радістю і красою. Апостол каже: «Не бачило око‚ i вухо не чуло, i на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9).
Якщо людина починає любити Бога, і кориться Йому не із страху, не з якихось суто філософських принципів, і відчуває присутність Бога у світі, і хоче бути Його учнем, то вона намагається усе своє життя виправити, вона хоче пройти шлях Христовий. Звісно, потрібна мудрість, щоб уникати зайвих спокус. Не треба шукати випробовувань. Ми недостатньо для цього сильні. Але свій шлях треба покірливо, з лагідністю, з любов’ю до Бога проходити. І Господь нам у цьому допоможе.