Диявол заволодіває серцями людей, віднімає в них розум, і вони перестають думати про Царство Небесне, а піклуються тільки про земне, про те, як би тут трохи краще пожити. Навіть дивно. Людині пора вже про смерть пригадати, помолитися, а вона усе чогось домагається тут і в результаті помирає ні з чим. Усе женеться, як цуценя за своїм хвостиком, і не може нічого схопити. Диявол обманює її. І оскільки гріх солодкий і людина до нього звикла, вподобала, то він її обманює знову і знову, знову і знову. Багато людей схильні до цього обману, і ми з вами теж великою мірою схильні. Ось часто приходить людина в храм, каже: отче, здоров’я немає. І так подумаєш: пообіцяй їй зараз здоров’я, і вона продасть усе на світі, аби в неї щось не боліло, аби усе в неї було гаразд. Хоча здоров’я – річ абсолютно уявна. Тому і кажуть: як ти себе почуваєш? Людина може бути хворою, а почувати себе в даний момент непогано. Нерідко навіть перед самою смертю раптом якесь полегшення настає.

Тому не про здоров’я треба думати, а про спасіння своєї душі від гріха, особливо коли ти вже старий. Але людина настільки перетворилася на тварину, що життя душі її не хвилює, для неї важливе лише життя її тіла. І за юшку, за теплі чобітки, за здоров’я вона усе віддасть. Багато хто весь час якось хитрує: і Богові хочуть послужити, і мамоні. І тут добре прожити, весело, спокійно, щоб ніхто не кривдив, щоб усе культурно було, усе смачно, тепло, красиво, щоб шанували, любили, гріли, пестили, цілували в шийку, за вушком і казали: ах ти радість моя. І в той же час і віра щоб була, і Царство Небесне. Але це неможливо. Досягти Царства Небесного можна, тільки якщо хрест візьмемо і підемо за Христом.

Думки про навколишнє