Люди усі прагнуть до радості, але замінюють її сурогатами. Якось впливають собі на нервову систему, хто музикою, хто вином, хто покурить, хто сходить погуляти. Це теж приносить людині задоволення, але воно в жодне порівняння не йде з тією радістю, коли людину відвідує Бог. Це те саме блаженство, про яке говорить Господь, що блаженні убогі духом, блаженні ті, що плачуть про свої гріхи, блаженні спраглі праведного життя. Ось це, власне, і є Царство Небесне, і воно досягається дуже просто, наприклад регулярним миттям посуду. Не хочеться мити посуд, нехай бабуся вимиє або племінниця – а узяти здолати себе і вимити, не заради неї, а заради Христа, заради цього подолання. Здавалося б, до чого тут посуд і Царство Небесне? Виявляється, вони дуже пов’язані, прямо безпосередньо. Трішки себе здолаєш, трішки поступишся комусь або щось потерпиш – тут же Господь буде до тебе близький.

Так поступово усе наше життя стане продовженням служби. Ось ми помолилися Богові, прославили Його як могли і виходимо з храму – і все те, що ми набрали в себе, може відлетіти воднораз. А нам треба це зберегти, щоб усе життя наше було богослужінням. Чи їси, спиш, чи йдеш куди, чи робиш щось – усе заради Господа. І абсолютно зрозуміло, що, якщо ти так житимеш, тобі не спаде на думку лаятися, когось кривдити, з кимсь сперечатися, щось доводити, упаси Боже, битися з кимсь. Це буде вже як би ні до чого, абсолютно тебе це не хвилюватиме, ти будеш весь час у спілкуванні з Богом, думатимеш, як би Господь не відвернувся від тебе, як би Він від тебе не пішов, як би ти Його нічим не скривдив, не образив.

Звісно, відразу це важко. Ми і відволікатимемося серед дня, на декілька годин навіть про Бога забуватимемо, а іноді і згрішимо, і Бог відійде, а опам’ятаємося, може, тільки до вечора. Нічого страшного, ми усі тільки початківці, ми усі учні. Постій, помолися, покайся, якщо якийсь вчинок совість твоя викриває, на сповідь сходи, скажи: Господи, прости мене. Причастися. Господь очистить тебе, і починай знову. І так усе життя. Щоранку нам треба починати нове життя. Нехай ця сходинка буде маленька, сантиметр-півтора, але все-таки догори, до Неба.

Думки про навколишнє