Притча про злих виноградарів
У євангельській притчі про злих виноградарів Господь звертався до юдеїв, і «первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить. І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка». Вони чудово зрозуміли, про кого йде мова, хоча прямо це і не говорилося. Так, дійсно, виноград – це Ізраїль, який Господь захистив заповідями Божими від всього іншого світу. Але коли Господь хотів зібрати плоди праведності, то виявилось, що їх немає, бо робітники виявилися негідними. Більше того, пророків, яких посилав Господь Своєму народу, вони вбивали, побивали камінням, а коли прийшов Син Людський, з Ним вчинили так само.
У цієї притчі є і другий план, він стосується усієї Церкви. Дві тисячі років тому Господь насадив на землі Свій виноград – Церкву Божу. І що ж? Люди, які прийняли святе хрещення і через це стали членами народу Божого, нового Ізраїлю, у більшості своїй також не приносять плодів покаяння, не приносять плодів життя. Більше того, більшість хрещених людей (а їх сотні мільйонів у всьому світі) не лише не кращі за язичників або носіїв іншої віри, але часто набагато гірші за них.
Господь так само, як і раніше, посилає угодників Божих для того, щоб вони зверталися до совісті людей. І якщо ми розглянемо життя пророків Божих вже нового часу, то побачимо, скільки їм довелося натерпітися від одноплемінників, від людей хрещених, які мали б займатися духом від присутності цих святих у світі. Але ні, ми бачимо зло, гоніння, всякі знущання і вбивства без ліку.
Тому притча про виноградарів і викликала в первосвящеників, архієреїв юдейських, і фарисеїв таку злобу, ненависть до Христа. Всяка правда про людину викликає в ній злість і ненависть. Чому? Бо в неї два шляхи: вона або не приймає цю правду і намагається якось виправдатися, а якщо джерело цих слів продовжує існувати, то його треба убити. Або вона цю правду приймає і через це має змінитися, виправитися, тобто покаятися. А покаятися дуже важко. Покаятися – це означає робити усе не так, як хочеться, а переламувати себе, ущемляти, проявляти самозречення. Але егоїзм цьому заважає. Тому багато людей навколо самих себе пекло створюють, у ньому живуть, до нього звикають і дуже органічно разом із смертю потім переходять у пекло вічне.