Стосунки з Богом (продовження)
З іншого боку, можливо і в серці мати певне тепле почуття і навіть благоговіння до Бога і проте не виконувати в житті Його заповідей. Це означає, що воля людини ще не перейнялася любов’ю до Бога, і тому це ще не є істинна любов. Любов до Бога всім розумінням починається тоді, коли Господь стає центром усіх наших думок і коли думка нестримно тягнеться до Нього, чим би ми не були зайняті. Це зосередження помислів у Богу досягається насилу, і багато старань додавали святі подвижники для того, щоб оберегти свій розум від непотрібних і розважальних вражень.
Цими зосередженими роздумами про Бога особливо відомий преподобний Арсеній Великий. Віддалившись у дику пустелю, він проводив час у безмовній самоті і майже нікого не приймав. Одного разу знатна, багата римлянка, начувшись про подвиги і святе життя преподобного, захотіла особисто побачити його. В Александрії її застерігали, що святий Арсеній не любить, щоб порушували його самоту; проте вона все одно вирушила до нього.
Вона знайшла преподобного одного в саду і кинулася до його ніг.
– Ну, ось ти досягла свого! – сказав їй з гнівом Арсеній. – Ти бачила обличчя Арсенія! Скажи, навіщо тобі це? Щоб розповідати про це іншим жінкам, яким теж нічого робити? Хіба це не марнославство?
– Молися за мене, святий отче! – сказала гостя. – І не забудь про мене!
– Навпаки! – заперечив преподобний Арсеній. – Я благатиму Господа, щоб Він абсолютно згладив твій образ з моєї пам’яті!
Пригнічена і присоромлена повернулася римлянка в Александрію і повідала своє горе архієпископові.
– Повір, дитя моє, – сказав той, – що старець молиться і молитиметься за усіх нас і за тебе також… Але він зберігає свій розум і серце від всяких розваг, щоб поглибленою любов’ю жити тільки в Богу!
Нарешті, любити Бога усією силою, означає приліпитися до Нього усією енергією волі так, щоб жодна сила не могла від Нього відірвати, або, як каже апостол Павло: «Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч?… Все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє, ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 8:35,37-39).
Як навчитися цій любові? Як її набути?
Таємниця ця відкривається в Євангелії від Іоанна в словах Господніх: «Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, того полюбить Отець Мій; і Я полюблю його і явлюся йому Сам» (Ін. 14:21).
З одного боку, виконання заповідей Божих має бути вираженням і свідоцтвом нашої любові до Бога, бо не в словах тільки виражається любов. «Діти мої! – пише апостол Іоанн, – будемо любити не словом чи язиком, а ділом і правдою» (1Ін.3:18). «Якщо любите Мене, то дотримуйтесь Моїх заповідей, – заповідає Спаситель. – …Хто любить Мене, той слово Моє збереже… А хто не любить Мене, слів Моїх не береже» (Ін.14:15,23-24).
З другого боку, виконання заповідей є і засобом розвитку любові до Бога.
Існує особливий закон взаємодії душі і тіла, або внутрішніх налаштувань і зовнішніх дій. Зазвичай наші зовнішні вчинки викликаються внутрішніми мотивами і настроями, але, у свою чергу, і зовнішні дії можуть самі викликати відповідні налаштування душі. Почніть грати в карти або рулетку – і у вас може розгорітися жадання наживи. Візьміть участь в якомусь виді спорту – і непомітно для себе ви можете увійти до азарту. Почніть битися – і почуття жорстокості або озлоблення майже неминуче охопить серце ваше.
Так само і в даному випадку: благодійте людям – і ви полюбите їх. Виконуйте заповіді Божі, чинить так, як ніби ви вже любите Бога, будьте Йому слухняні – і мало-помалу серце ваше зігріється справжньою любов’ю.
Звідси закон такий: треба спочатку віддатися Богу в послуху, щоб з’єднатися з Ним у любові. «Якщо заповідей Моїх дотримаєтесь, то будете в любові Моїй», – каже Господь (Ін. 15:10). Таким чином, першу і, можливо, найбільш дійсну опору для розвитку любові до Бога можна знайти в людській волі. Другу опору слід шукати в її пізнавальній діяльності, у думці.
Необхідно пізнавати Бога.
«Кожен, хто любить, народжений від Бога і знає Бога, – свідчить апостол Іоанн. – Хто не любить, той не пізнав Бога» (1Ін.4:7-8). Отже, той, хто пізнав Бога, не може не любити Його. Особливо, пізнаючи любов Божу, виявлену до нас, ми виховуємо в собі почуття любові у відповідь: «Будемо любити Його, бо Він раніше полюбив нас» (1Ін. 4:19).
Отже, пізнавайте Бога, пізнавайте Його любов, особливо явлену в спокутній жертві Господа, Який поклав за нас душу Свою. Вивчайте життя Спасителя, Його особу, Його характер, Його діяльність і вчення, історію Його страждань. Перед вами відкриється особа висока, незвичайна, свята, характер чистий, благородний, який не можна не полюбити.
Нарешті, великий засіб розвитку любові до Бога, що сполучає з Ним безпосередньо і дає відчути солодкість цього єднання, – це щира, сердечна молитва.