Господь задумав нас як єдиний людський організм. І тому, природно, у всіх людей є вроджене почуття тяжіння один до одного. Коли Господь створив Адама, Він сказав: «Не добре бути чоловікові одному». Бо якщо людина одна, уся любов її серця спрямована на саму себе. А любов, спрямована на самого себе, – це збочення.

Тому Господь створив з ребра Адамового жінку, і він, побачивши її, сказав: «Ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї». Таким чином Господь позбавив його від егоїзму: Адам мав піклуватися не лише про себе, але і про жінку, яку любив як своє продовження і доповнення свого «я», – бо в ньому вже не було того, що було в ній, і тільки разом вони набували повноти.

Думки про навколишнє