Велике створюється з малого, бо велике є результат поступового накопичення, і, нехтуючи дрібним, ніколи не досягнеш великого. Величезні гори складені все-таки з піщинок, і кожен подвиг створюється шляхом накопичення попередніх дрібних зусиль.

Особливо це слід сказати відносно розвитку волі і морального характеру. Воля людська розвивається не інакше, як шляхом дрібних перемог. Ось на вашому шляху виросла спокуса. Ви не піддалися спокусі, напругою волі подавили погане бажання, перемогли себе – ваша воля трохи зміцнилася, стала сильнішою, бо всяка вправа, пов’язана з напругою, супроводжується як у фізичному організмі, так і в душі людини накопиченням сил. Друга, третя перемога зміцнять вашу волю ще більше… І так поступово росте сила характеру і стійкість у творенні добра.

Святість є не що інше, як довга низка моральних перемог, нескінченний ряд виблискуючих точок, що зливаються для стороннього ока в безперервну лінію, що світиться, подібно до Чумацького шляху. Погляньте вночі на ясне зоряне небо. Ви побачите над собою туманність, що світиться і хвилястою смугою простягнулася на весь горизонт. То Чумацький шлях, який здається безперервною вогненною річкою. Але вглядіться уважно, і ви побачите, що він увесь складається з незліченних міріад окремих маленьких зірочок.

Так і в людини: ми часто милуємося моральною красою, лагідністю, кристальною чистотою її душі, але чи знаємо ми, чого це варте і як досягається? Найчастіше, це не природний дар, даний людині сповна від народження, а результат незліченних зусиль і окремих дрібних моральних перемог над собою.

Але, з іншого боку, і негативні риси душі розвиваються також шляхом численних поступок і моральних поразок. Кожна така поступка вже розкладає моральну енергію волі. Опустіть одну краплю болотяного бруду в склянку з чистою водою, і вода стане каламутною. Отрута шкідлива і в малих дозах, і її слід стерегтися. Ось чому і до дрібних слабостей і провини треба ставитися строго і уважно.

Бачили ви, як утворюються ті струмочки, які каламутними потоками мчать вулицями в дощовий осінній день? Подивіться на вікно: дрібним водяним пилом падає волога осіннього дощу на холодне скло; з цього пилу набрякають, ростуть великі краплі; вони збільшуються, скочуються вниз, зливаючись з іншими і утворюючи маленькі струмочки; до них приєднуються другі, нові… і ось вже біжать водостічними канавами каламутно-брудні потоки. Так і в моральному житті: каламутні потоки пристрасті і вади утворюються з окремих гріховних вчинків, повторених багато разів. Часто дрібні гріхи дають у сумі великі вади. Бережіться ж дрібних гріхів!

Бережіться їх особливо тому, що моральне почуття при цьому слабшає і совість притупляється. Виходить щось на кшталт звичайної дитячої історії з новим одягом. Новий одяг діти, зазвичай, дуже бережуть і дбайливо чистять. Але з першою випадковою брудною плямою падає всяке почуття поваги до нової речі. Про неї вже не піклуються, не бережуть, і вона за короткий час покривається плямами і латками.

Те ж саме буває і з душею. Людина іноді довго бережеться від гріха, але з першим же падінням може махнути рукою на чистоту душі, що дбайливо оберігалася, і сказати собі: «Не утримався!.. Байдуже! Що було, то було. Минулого не повернеш! Більше немає про що і піклуватися: не варто більше берегтися від бруду!..». І в короткий час чистий одяг душі увесь вкритий плямами гріха.

Але про які плямочки може бути мова? Ми уражені виразками і проказою від голови до п’ят, як каже пророк Ісая. Увесь одяг у нас брудний. Для чого ж берегтися?

Не зовсім так. Ми брешемо, наприклад, але намагаємося комусь (матері, другу) не брехати. Це – наш шматочок, вкрадений для правди в душі, що забрехалася, і цей куточок правди ми дбайливо бережемо. Але перша поступка, і «загородка» зламана. Хвилі гріха хлинуть через пролом, і скоро від куточка правди залишиться один сумний спогад.

Бережіться ж дрібних гріхів і моральних поступок!

Зовнішні наслідки малих гріхів, здебільшого, незначні, але їхній вплив на душу дуже згубний.

«Той, хто ні у що ставить мале, мало-помалу прийде у занепад», – каже премудрий син Сирахів (Сир. 19:1).

Порошинка, що потрапила в око, подразнює його. Такою чутливою буває і совість до допущення в неї малих гріхів. Але при повторенні їх совість стає подібна до шлунку страуса, який переносить і залізо. Совість можна ще порівняти з озером, яке влітку не тримало на своїй поверхні і дрібного камінчика, а, замерзнувши, витримує і вози.

Совість – сторож душі, спочатку пильний, чуйний. Але малі гріхи заліплюють цьому сторожеві і очі, і вуха. От приклад втрати чутливості серця від одиничного допущення гріха. Аліпій, друг Августина, ненавидів криваве видовище боротьби гладіаторів. Але раз, за наполяганням друга, пішов в амфітеатр. Спочатку він не розплющував очей від жаху і відрази. Коли глядачі заплескали від захвату, він боязко підглядав. З цих пір він став любителем кривавих видовищ.

З малого починається велике. Від малої щілини тоне корабель. Від ковтка горілки, випитого з відразою, переходять до пияцтва. Рідко хто починає з грубих гріхів, бо проти таких гріхів обурюється совість, але вона охоче допускає малі. Проліз маленький злодій, відімкнув двері великому. І хворобу, і пожежу треба знищувати спочатку. «Привчайся перемагати мале, якщо хочеш перемогти велике», – учить Іоанн Ліствичник.

Коли християнин перед скоєнням гріха заспокоює себе, що це гріх – малий, то він посилює тягар гріха через це лукаве заспокоєння. Малі гріхи… Але вони нас обступають щогодини, день від дня, рік від року. Ім’я ним легіон. Яка ж радість загинути не від одного Голіафа, а від безлічі филистимлян? Не велика і не сильна сарана, але вона множиною своєю приносить лихо цілій країні.

Увага до дрібниць зазвичай є мірою особи людини. Це свого роду барометр душі. Чим вище людина духовно, тим вона чуйніша до дрібниць. Наша ж нечуйність до подібного роду гріхів – вірний показник забрудненості душі. Чим уважніше людина до дрібниць, тим на вищому ступені морального розвитку вона перебуває. Людина, здатна образити когось у дрібниці, не помітивши, навряд чи має щирість.

У назві тих чи інших гріхів малим проглядається неправильне поняття про праведність, яка  як би виражається в героїчних подвигах. Праведність не є героїзм, з яким під секундним впливом жертвують своїм життям і здійснюють подвиги надзвичайної хоробрості. Праведність щодня проявляється в малому, хоча іноді доходить до міри героїзму. У загальному підсумку, життя праведне, повне впертої боротьби з дрібницями, вище за великий подвиг або героїчний вчинок. Герой може бути людиною нехорошого життя, а праведник завжди хороший. Героїзм часто є результатом нервового збудження хвилинного пориву; праведність – справа морального переконання і впертої, тривалої боротьби із собою. Не збрехати, не засудити, пошкодувати, простити, утриматися, змиритися – ось ті малі справи, в яких Христовий учень має бути вірним. Така воля Божа. Порушення цієї волі, хоч би часткове, чи може бути назване малим гріхом? Фальшивомонетник винен і тоді, коли підробляє дрібну монету. У малому гріху іноді позначається більш злочинна воля, ніж у великому.

<< Жертва Богові

Бесіди на Євангеліє від Марка