Господь прийшов на землю для того, щоб усиновити нас Отцю Своєму і дати нам Царство. Отця успадковують діти, і Господь зійшов на землю, щоб зробити нас спадкоємцями Отця Небесного. Це можливо тільки через з’єднання з Христом. Він Син Божий і Спадкоємець, і якщо ми станемо Йому братами і сестрами, то і ми станемо синами і спадкоємцями Царства Небесного. З’єднання з Христом відбувається через Церкву, яка є Тіло Христове. Чим глибше наше входження в Церкву, тим глибше наше усиновлення Богом. Але відбувається воно поступово, бо не кожен може в себе відразу вмістити нове життя.

Починається з’єднання з віри; віра – від слухання, а слухання – від слова Божого, як сказав апостол Павло. Людина може ходити в церкву і не бути християнином, і навіть нічого достеменно про Христа не знати, і ніколи не бути з Ним сполученою. Може навіть і причащатися, не розуміючи, для чого вона причащається. І це досить часто спостерігається. Поки Слово Боже людини не торкнеться, вона не може бути християнином, але, навіть якщо торкнулося, це не означає, що вона відразу ним стала. Господь сказав: «Блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його», тобто ті, хто живе словом Божим, зберігає його у своєму серці, ті, у чиєму житті слово Боже увесь час діє. Ця дія відбувається дуже непомітно і поступово. Господь навіть одного разу сказав, що «не прийде Царство Боже помітно». Воно росте як із зерна гірчичного, потихеньку, поки не зростає у велике дерево.

Треба, щоб кожен поставив собі питання: навіщо я ходжу в храм, яка мета мого ходіння, який сенс у моїй вірі, чого я хочу від Бога, ким я хочу стати? І якщо наші цілі і бажання співпадають з тим, що хоче Бог, то Він нам у цьому допомагатиме. Навіть якщо наші цілі якісь інші, Господь і тут може нам допомогти. Хтось скаржиться на своє здоров’я – Господь може дати полегшення. У когось важка ситуація в сім’ї або на роботі – якщо людина просить Бога, Милостивий Господь, бачачи її віру, допомагає їй. Але не для того пролита кров Христа Спасителя, щоб нас на роботі ніхто не кривдив. Це просто смішно. Якщо вже апостолів кривдили, якщо меч пройняв душу Самої Матері Божої, то зрозуміло, що Господь приходив не для того, щоб нам жити тут добре і благополучно. Він прийшов, щоб зробити нас причасниками Царства Божого.

Думки про навколишнє