Бути з Христом
Починаються останні дні земного життя Спасителя, дні, коли вся скорбота світу зосередилася в дусі, душі і тілі Боголюдини, Котра хоче заради нас зазнати страждання, відновити затьмарене гріхом людське єство, стати Новим Адамом.
І як же важливо нам у ці дні бути з Христом, осмислити велич жертви, понесеної за наші гріхи!
Страсті Христові почалися вже тоді, коли Бог, утілився в людське єство. Але крім тілесних страждань, відомих кожній людині з досвіду життя, окрім втоми, голоду і спраги, спеки і холоду, Христос пережив ті страждання, яких ми всі так завжди боїмося і яких сподіваємося уникнути в житті – повноту страждань душевних. Це страждання людини, яка катується своїми побратимами. Хрест – знаряддя витонченої жорстокості – являв собою тріумф сатанинської злості над людським розумом. І Господь пізнав цієї втіленої ненависті сповна.
Він постійно стикався з нерозумінням найближчих людей. Він чув кепкування і несправедливі докори від тих, для спасіння кого Він прийшов у світ. Навіть апостоли засмучували Його своєю приземленістю і неприйняттям істини. Він – досконала і безгрішна Людина – лагідно переніс ганьбу і приниження, будучи в змозі виправдатися явищем сили, але не бажав володарювати над людською волею. Бо силою і владою можна змусити шанувати і боятися, але ніяк не любити.
А крім того, Господь зазнавав і страждання духовні, абсолютно незрозумілі нам, звичайним людям.
Так влаштоване життя, що в кожного є своя Голгофа, свої страждання, але за милістю Божою ніхто не знає про них заздалегідь, інакше наше життя перетворилося б на сущий кошмар. Господь же знав про прийдешні страждання: про зраду учнів і народу, для спасіння якого Він прийшов у світ; про ті нелюдські муки, які Йому належить пережити на хресті, і про страшну порожнечу Богозалишеності.
Більше того: одна мить, єдине побажання могли позбавити Господа від нестерпних страждань, і це була страшна спокуса, з якою Господь за людським Своїм єством боровся до останнього подиху. Боротьба з цією спокусою сама по собі складала нестерпну муку, яка досягла апогею, коли сатана словами фарисеїв біля хреста кричав Господові: “Зійди, зійди з хреста!”
Існує й ще один, також незбагненний для нас вимір Христових страждань. У найтяжчих обставинах Господь утішає нас Своєю благодаттю, багаторазово полегшуючи нестерпні муки. Господь же за Своїм людським єством не вдавався до Божественної втіхи і страждав усією повнотою страждання залишеного Богом людства.
Масштаб цих страждань нам неможливо навіть приблизно оцінити і усвідомити. Христос утілив у Собі все людство, вмістив людську природу, приречену на страждання і смерть через відпадання від Божої правди. Але, будучи безгрішним, зазнавши ці страждання і смерть, Господь оживотворив, перетворив людське єство, так що тепер усі ми – люди – хоч і продовжуємо хворіти, страждати і помирати, але маємо у своїй природі й щось таке, чого не мали до приходу Христового – можливості примирення з Богом і отримання вічного благодатного життя.
Христос став Первістком з мертвих, воскресши у вічне життя! Але щоб стати причасниками Світлого Христового Воскресіння, нам треба стати і причасниками Його страждань. І для цього зовсім не обов’язково знаходити якісь спеціальні засоби. Швидше, нам потрібно упокорено нести свій життєвий хрест, відстоювати правду в усіх обставинах життя. І таке прагнення, можете бути впевненими, доставить нам достатньо страждань і скорботи.
Нехай кожен із нас прагне бути християнином у тих обставинах, в яких він знаходиться. Якщо хворіємо, лікуватимемося, але терпляче, не ремствуючи на Бога, переносити свою хворобу. Якщо обтяжені турботами життєвими – їх виконуватимемо за совістю, у славу Божу. У справах, якими зайняті, будемо старанні заради Христа. У втратах і невдачах не станемо сумувати і нарікати, а будемо дякувати Богу за те, що Він дає нам можливість одним терпінням зробитися учасниками Його страждань, а значить і Світлого Воскресіння.
Автор: священик Дмитро Шишкін
Усе по темі: Великий понеділок