Воскресіння Христове – основа і головний сенс християнства. Саме Воскресіння з мертвих Сина Божого, Який розіп’явся і прийняв смерть “заради нашого спасіння” стало першою, найважливішою, найбільшою істиною, сповіщенням якої апостоли почали свою проповідь після зішесття Святого Духа. Воскресіння Христове – предмет постійного тріумфу Церкви, що досягає своєї вершини у святі Святої Пасхи. У світлі пасхальні дні ми вітаємо один одного словами: “Христос Воскрес!” – “Воістину Воскрес!”, – не завжди розуміючи, що вони означають. Це дуже важливі слова – ними ми сповідуємо нашу віру у Воскресіння Сина Божого, Який утілився, – Господа Ісуса Христа. Їх не можна вимовляти просто так, з почуття ввічливості до співрозмовника. Цими словами виражається головна радість і надія усього нашого життя.

Проте людині, не знайомій з православним богоодкровенним віровченням, неможливо стати дійсно причасником пасхальної радості. Усім відомо, що Пасха – велике свято. Але що є Джерелом цього свята, про яке свідчать і веселий церковний спів, і яскравий одяг священнослужителів, і, здається, навіть сама природа (адже недаремно кажуть, що на Пасху “сонечко грає”)?

Відповіді на ці питання містяться у Священному Писанні – записаному Божественному одкровенні, даному людям на всі часи. Як хресною смертю Христовою здійснено спокутування ураженої гріхопадінням людської природи, так Його Воскресінням дароване нам вічне життя.

Рятівним плодом Воскресіння Христового для людства з’явилася перемога над пеклом і смертю. Для всіх святих на небесах відкрилося Царство Небесне. Створеній Христом на землі Церкві Богом-Отцем був посланий Дух Святий, Утішитель, Який наставляє віруючих на всяку правду і дарує сили для виконання Божественних заповідей.

Загибель пекла

Після вигнання Адама і Єви з раю людське існування має дві форми: земне, тілесне життя, і загробне життя душі. Земне життя закінчується тілесною смертю. Душа і після тілесної смерті зберігає своє буття, але її загробний стан буває різним. До пришестя на землю Сина Божого і до Воскресіння Його з мертвих душі померлих знаходилися в стані знедоленості, віддалення від Бога, у мороці, у пеклі. Цей стан був подібний до духовної смерті. У пекло ув’язнені були і душі старозавітних праведників, які жили на землі вірою в прийдешнього Спасителя, обіцяного людям Богом, і після смерті терпіли в очікуванні спокутування і звільнення.

Христос після Своєї хресної смерті зійшов душею Своєю і Своїм Божеством у пекло, тоді як Його тіло знаходилося в гробі, благовістив полоненим пекла про спасіння і вивів звідти всіх старозавітних праведників у світлі оселі Царя Небесного.

Святитель Іоанн Златоуст каже, що в цей час “ад полонив Той, хто, до аду зійшов; зазнав він смутку, зіткнувшись з Його тілом” (“Слово на Пасху”). З руйнуванням затворів пекла знищена і сила смерті. Смерть для праведних людей стала лише переходом до кращого, небесного життя у світлі Царства Божого; сама смерть тілесна стала тільки тимчасовим явищем, бо Воскресінням Христовим нам відкритий шлях до нашого тілесного воскресіння.

Це станеться наприкінці історії, при Другому Пришесті Христовому, коли смерть буде остаточно знищена. Про перемогу над пеклом і смертю особливо радісно сповіщає нам тропар Святої Пасхи: “Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах життя дарував”.

Шлях на небеса

Через хресну Жертву і Воскресіння Сина Божого, на небесах відкрилося велике Царство Христове, в яке увійшли і продовжують входити душі всіх праведників і благочестивих людей – і так до кінця світу наповнюється Небесний Дім – Єрусалим Горній, доки число спасенних не прийде в досконалу повноту.

Згідно із Священним Писанням, блаженство душ праведних на небесах полягає в заспокоєнні від земних трудів і страждань, взаємному спілкуванні один з одним і Ангелами. Найвища ж радість врятованих полягає в спілкуванні і співцарюванні з Христом, у радісному баченні Бога Вседержителя. Міра обізнаності душ Божественним світлом відповідає мірі їх духовної досконалості, якої вони з Божою допомогою досягли ще в земному житті. За вченням Церкви це блаженство не є повним і досконалим, а тільки початком і передчуттям того вічного блаженства, яке наступить після Другого Пришестя Христа і Страшного Суду.

Небо на землі

Перед Своїми стражданнями Господь Ісус Христос обіцяв Своїм учням послати Духа Святого, Утішителя, Який перебуватиме з ними довіку, Духа істини, Який навчить їх усьому і нагадає все, що Він Сам говорив їм, і сповістить їм майбутнє. З’явившись після Воскресіння апостолам, Господь дав їм благодатну силу: “Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться” (Ін. 20:22,23).

Через десять днів після Свого Вознесіння, Господь, виконуючи Свою обіцянку, послав на учнів у день П’ятидесятниці Духа Святого у вигляді вогненних язиків.

Зішесття у світ Духа Святого для апостолів виразилося в отриманих ними надзвичайних даруваннях чудес, зцілень, пророцтв, дару мов, а для усіх віруючих – в усіх благодатних силах, що підкріплюють їх на шляху спасіння і духовного життя.

Ці благодатні дари знаходяться в створеній Господом Його Святій Церкви на землі. Отримуючи дар Святого Духа в Таїнстві миропомазання, людина протягом усього життя розвиває його, отримуючи освячення в інших церковних Таїнствах, особливо в Таїнствах покаяння і причащання Тіла і Крові Христових.

Таку величезну кількість дарів дав нам Воскреслий Господь. Вже тут, у заснованій Богом Православній Церкві, ми маємо все необхідне для спасіння і вічного блаженного життя в Його Царстві. Але прийняти ці дари чи знехтувати ними – вибір кожної окремо взятої людини.

Дяка Богові, Який дарував нам перемогу Господом нашим Ісусом Христом!

За матеріалами сайту http://dіa-logos.ru

Здобутки Христового Воскресіння