У попередньому дописі мова пішла про розумне терпіння. «Розумне терпіння» – це не якийсь термін, а просто спроба відрізнити справжнє терпіння від його профанації.

Так склалося у світі, що на оригінал часто виникає неякісна підробка. Не оминуло це і терпіння, коли люди називають «терпінням», дехто – «упокоренням», свою лінь, свою бездіяльність. Що поробиш, люди завжди намагаються прикрити усілякі неподобства благими намірами. У цьому випадку люди просто сидять склавши руки і чогось чекають, що є насправді жалюгідною підробкою терпіння. Адже справжнє терпіння – це коли людина, відчуваючи свою безпорадність, упокорюється і не вживає зайвих заходів, або перестає їх вживати, а починає виключно покладатися на милість Божу, бо без надії на Бога такий стан може перейти у відчай.

Підтвердження цьому ми знаходимо у Святому Письмі: «Від скорботи походить терпіння, від терпіння – досвідченість, від досвідчености – надія, а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам» (Рим. 5:3-5). Надія на милість Божу, на Його допомогу – це добрий плід, який народжується саме в терпінні, в іншому випадку, якщо б ми отримали це без надії, без очікування, ми б вважали це не Божим даром (даром Небес), а просто само собою зрозумілою річчю. Втім, як вважаємо більшість з наших житейських благ: здоров’я, мир, дах над головою, їжу, воду, повітря, вільно сповідувати свою релігію (віру), саме життя. Усе те, що нам теж дав Господь.

Редакція сайту

Бути вірним

Ваш коментар: