Чому стільки багато людей уникають церкви, відвідування богослужінь? Цьому є багато причин, і одна з них (варто зазначити, не найважливіша) – це віруючі, тобто люди, які є невід’ємною частиною Церкви. Точніше приклад, який вони подають оточенню.

Це може бути лицемірство та релігійна удаваність; не знання предмету своєї віри, що у свою чергу породжує масову забобонність, яка не має жодного відношення до християнства; відверта жорстокість, коли люди починають відкрито засуджувати ближніх та інше. Не останнє в цьому списку явище, що отримало назву “покаянний настрій”, тобто коли людина вважає себе винною у всіх можливих гріхах і не заслуговує на прощення. Причому цей стан часто набуває постійного характеру і носить явні депресивні ознаки, що погодьтеся, явно відлякує людей.

У чому ж причина виникнення подібного стану? – Люди згадуючи свої гріхи, забувають про милосердя Боже, або ж вважають, що лише визнаючи себе винними у всіх можливих гріхах, можуть заслуговувати на прощення Боже, бо в іншому випадку – не минути Божого покарання. Подібне ставлення вкрай хибне і до того ж призводить, як вже згадувалося, до вкрай сумних наслідків.

Звичайно, людина, яка вважає себе віруючою, повинна прямувати до Бога, ставати на шлях виправлення і боротися зі злом, що міститься всередині неї, що неможливе без визнання гріховності своєї природи. На цьому шляху їй допоможуть перевірені церковні засоби: піст, молитва (зазвичай їх об’єднують), церковні таїнства – передусім, сповідь і причастя, а також читання Слова Божого – Біблії, і звичайно, справи милосердя. От засоби, якими має послуговуватися людина на своєму шляху до Бога. І якщо хоча б одним засобом людина нехтує (вже на кажучи про більшу кількість), все це може призвести до вищезгаданих наслідків. Але на цьому шляху людина повинна пам’ятати, що спасається вона не власними зусиллями, а лише милістю Божою: «Бо благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас, це – Божий дар: не через діла, щоб ніхто не хвалився» (Еф. 2:8,9).

А люди, які занадто сильно поринають у свої гріхи, часто забувають про Бога та Його милість, що неодмінно спричиняє виникнення подібного «покаянного настрою», що кидає їх у глибини відчаю. Ясна річ, оточуючі люди, бачачи це намагаються минати Церкву і все, що з нею пов’язане, хоча, насправді, такий «покаянний настрій» жодного відношення до Церкви не має.

Але такий «покаянний настрій» – не єдиний вид хибного покаяння. Мова про це піде іншим разом.

Редакція сайту

Бути вірним

Ваш коментар: