Тепер настав час, щоб поговорити про третій вид хибного покаяння. Загалом видів хибного покаяння може бути безліч, але мета цих дописів – лише застереження про можливі хибні вчинки, а не розгляд усіляких вигадок, якими люди підмінюють свій шлях до Бога, яким є справжнє покаяння. Не можна загостряти свою увагу на хибному благочесті, бо це загрожує в подальшому наслідуванням певних його ознак. Реальним доказом цього може слугувати вже згаданий «покаянний настрій», коли людина занадто багато уваги приділяє гріхам, а не милості Божій.

Стосовно ж третього, і сподіваємось, останнього виду хибного покаяння, що розглядатиметься на сторінках цього сайту. Воно полягає в «розкаянні» людини в гріхах, які вона не скоювала, наприклад, у гріхах всього людства.

«Весь світ лежить у злі» (1Ін. 5:19), – казав євангеліст Іоанн Богослов ще 2000 років тому. Так, світ повний зла, гріха, на жаль, і на сьогоднішній день, і всі люди винні в цьому, коли переступають Божі заповіді. Але каятись вони повинні за власні гріхи, бо в іншому випадку, якщо людина почне каятись за чиїсь злочини: певної людини, групи людей, чи, взагалі, всього людства – вона може впасти або в «покаянний настрій», або ж такий підхід розмиває розуміння власних гріхів, адже за чужими гріхами ми перестаємо бачити власні (от чому ще не можна засуджувати людей! Бо за засудженням чужих гріхів, – яке неможливе без споглядання – ми знову таки перестаємо бачити власні). А як людина може каятися, якщо не бачить власних гріхів?

– Винна (винний) в усьому! – це не покаяння, не визнання власної провини за скоєне, а лише жалюгідна профанація, яка віддаляє нас від Бога і знецінює наше церковне життя.

Редакція сайту

Бути вірним

Ваш коментар: