Туга за святістю

«Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже. Прагне душа моя до Бога сильного й живого» (Пс. 41:2,3). Туга за святістю, туга за чистотою, непорочністю, за тим, чого так мало у світі – от що об’єднує людей, яких прийнято вважати святими. Причому ця туга може виражатися навіть не в шуканні Бога, а спочатку лише в пошуку чогось доброго, світлого в житті. І тільки з часом така людина пізнає, що джерелом справжнього світла, всього доброго в цьому світі є Бог. «І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця» (Ін. 1:14).

Добро – це Особистість, у Нього є ім’я – Ісус Христос. «Боже, Боже мій, до Тебе з ранку лину я, жадає Тебе душа моя, за Тобою знемагає плоть моя» (Пс. 62:2), – якщо у вас, хоча б раз у житті з’являвся такий потяг до Бога, до чистоти, до святості, які уособлює Він, як описав це цар Давид, тоді у вас є шанс отримати житті вічне, якщо ж – ні, чи принаймні, ви не пам’ятаєте, коли подібне було з вами останнього разу – тоді самий раз задуматися про своє духовне життя.

Автор: Михайло Лукін