Недобре хліб кинути псам…

– Недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.

– Так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх. (Мф. 15:26,27)

Це упокорення часто ставлять у заслугу жінці-хананеянці, бо попри таке ставлення вона не відступила від своїх прохань. Взагалі любляча мати (важливе, між іншим, уточнення, бо є матері, які не люблять, а то й ненавидять власних дітей – і це реалії не тільки нашого часу, так було завжди), саме любляча мати заради здоров’я власної дитини, а особливо, коли стоїть питання життя та смерті, готова піти набагато більше, ніж упокорено прийняти образу.

Крім того, у розмові має значення інтонація, яку не може передати без певних уточнень текст. Можливо, що згадування псів стосувалося передусім учнів Христових, адже юдеї на той час саме так називали хананеян (при чому не безпідставно). Таким нагадуванням і подальшим зціленням дочки нещасної хананеянки Христос хотів показати, що Він прийшов не лише «до загиблих овець дому Ізраїлевого», але до всього людства, і що ці самі учні (окрім Іуди Іскаріотського) стануть Його «свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі» (Діян. 1:8). – Так що не все однозначно в тій образі, втім, як і все в цьому житті, звісно, окрім Божої Любові.

А що є дійсною заслугою хананеянки, так це те, що вона попри всю ворожнечу, яку відчували хананеї до євреїв, попри всі ймовірні забобони, звернулася за допомогою до Ісуса. Взагалі батьківська любов помножена на Божу благодать здатна творити дива, головне тут: цю любов спрямувати у вірному напрямку – до Господа нашого Ісуса Христа. І тоді обов’язково станеться диво, як це і сталося у випадку жінки-хананеянки.

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: 17 неділя після П’ятидесятниці