Господь задає нам ритм, при якому усе відбувається вчасно

Господь задає нам ритм, при якому усе відбувається вчасно

Добре жити так, як жив старець Паїсій! Робити усе під силу, жити спокійно – так, як можеш. Ні, я зовсім не маю на увазі, що тепер можна перестати ходити на роботу чи всюди спізнюватися. Звичайно, у житті мають бути певні правила, але головне – щоб душа при цьому не бентежилася. Бо якщо людина постійно хвилюється, то чим би вона не займалася, що б не робила, – почуття тривоги не залишить її.

Як той чернець: і в храмі йому було неспокійне, і на виході з храму, під час приготування кави. Бо тривога нікуди не дівається, якщо спробувати позбутися неї, пішовши при цьому від Бога. Деякі люди спеціально йдуть з храму, щоб встигнути доробити якісь справи. А хтось взагалі перестає ходити в церкву, сподіваючись досягти успіху на стороні. Але ж саме церковне життя сприяє успіху. Саме Господь задає нам той ритм життя, при якому все відбувається вчасно. І все в нас вийде, але при цьому ми будемо спокійні, бо благословення Боже – найвища цінність у цьому житті.

Знову ж таки згадаємо того ченця з кавою. Навіть якщо б у нього усе вийшло, навіть якщо б він приготував каву раніше за всіх і ця кава вийшла просто ідеальною, – все одно на душі в нього було б неспокійно. Адже, покидаючи літургію, він не встиг отримати благословення від Бога. От чому тривога і зніяковіння у будь-якому випадку не покинули б його душу. А головне завдання – не встигнути зварити смачну каву, а зберегти внутрішній спокій.

Тривожний стан може довести до хвороби

Нехай наше життя буде щасливим. Проживемо відпущені Богом роки повноцінно, а не в хворобах від стресу і передчасної старості. Адже часто, приходячи до лікаря і скаржачись на якісь погіршення здоров’я, ми чуємо:

– Напевно, вам нещодавно довелося пережити якийсь стрес. Були приводи для занепокоєння? Ви відчували напругу?

– Так, лікарю, у мене постійний дискомфорт, я весь час хвилююся.

Якось я запитав одного чоловіка:

– Як ти борешся зі своєю тривожністю?

Він відповів:

– Ніяк. Я думаю, що це неминуче. Усі тривожаться.

– Ні, – сказав я йому. – Тривожність неминуча тільки в тих випадках, коли йдеться про спадковість.

Є люди, яким за природою властиво думати, що вони в усьому винні. І їм дійсно важко сприймати усе спокійно – вони починають тривожитися з щонайменшого приводу. Це спадкове. Таких людей охоплює паніка постійно, причому всупереч їх волі. Але навіть якщо це природжена проблема, то її все одно можна контролювати в розумних межах, – щоб не мучитися самому і не мучити інших.

На жаль, у наш час подібні хворобливі прояви сприймаються як нормальний стан. Але одна справа, коли ти хвилюєшся перед прийомом якихось важливих гостей і стараєшся усе підготувати якнайкраще, щоб усі були задоволені, і в такому разі відчуваєш у собі масу сил, увага сконцентрована, немає розслаблення і ліні, а душа отримує позитивний енергетичний заряд. А інша справа, коли занепокоєння охоплює тебе немов гангрена, що роз’їдає зсередини. Такий тривожний стан може довести до хвороби.

Апостоли були спокійні настільки, що співали в темниці!

Урівноважена людина усе робить спокійно. Вона живе природним, хоч і зосередженим життям, без паніки, без щоденних переживань. Живе так, як заповідав нам Господь. Пам’ятаєте, як святі апостоли Павло і Сила вночі в темниці, перед судом, прославляли співом Бога? Вони були спокійні настільки, що співали! А тепер подумай, зміг би ти співати напередодні судового засідання, де слухатиметься твоя справа?

Ісус Христос Власним прикладом показує нам, що означає жити без тривоги – не лише на словах, але і на ділі. Свт. Іоанн Златоуст каже, що Господь під час Свого перебування на землі не знайшов людину, яка б ні про що не турбувалася. Інакше Він неодмінно показав би її нам, кажучи: «От, будьте як вона!» Ні, такої людини Йому знайти не вдалося. І в ті часи люди турбувалися, і тоді не були упевнені в завтрашньому дні, страшившись майбутнього. І Господу нічого не залишалося, окрім як наводити усім нам у приклад птахів і лілії.

Чому? Бо Він не бачив спокійних людей. Простих і покірливих для прикладу Ісус знайшов – це були маленькі діти. Але дитина виросте, і вже не зможе бути прикладом, вона теж почне боятися і тривожитися, тому, каже свт. Іоанн, Христос і звертається до природи, тваринного царства: «Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх» (Мф. 6:26).

Господь не забуває про нас ніколи

Бог Сам печеться про тебе, Своє творіння, улюблене створіння. Невже ти думаєш, що Він не турбуватиметься про тебе? А ми всі живемо так, немов Його немає. Немов у нас немає Бога, немає Отця, немов Господь ніколи нам нічого не обіцяв, розписавшись Своєю Кров’ю за тебе, за мене. Він розписався кров’ю за тебе – чи розумієш ти це?

Навіть мати в якийсь момент може забути про своїх дітей, але Господь не забуває про нас ніколи, ніколи не зраджує і не залишає – ні в лікарні, ні в інвалідному візку, ні у безвихідних, нестерпних ситуаціях, коли нас оточують найрізноманітніші проблеми, бідність і убогість. «Я завжди буду поруч, обіцяю», – сказав Він перед тим, як зійти на Хрест. І під цією обіцянкою поставив підпис – Своєю кров’ю, кажучи: «Немає більшої любові, ніж Моя любов до вас».

Твоє життя не випадкове, ти не кинутий напризволяще, Бог спостерігає за тобою, Він захищає тебе, кажучи: «Я дав тобі найважливіше – життя. Невже Я не дам тобі все, що для цього життя потрібне? Невже Я залишу тебе? Я дав тобі тіло – думаєш, тепер я не потурбуюся про те, що необхідно для нього? Не потурбуюся про твою їжу, питво, одяг, дім? Для чого тоді Я дав тобі тіло? І душу? Для чого випустив тебе в цей світ – невже щоб мучити? Звичайно, ні! Поглянь на Хреста, подивись на Моє Обличчя, подивись Мені в очі – і побачиш, що Я люблю тебе! Твоя невпевненість, твої страхи абсолютно невиправдані. Адже Я дав тобі стільки доказів! Це жахливо – так усього боятися, коли Я пообіцяв тобі Свою допомогу».

Живіть зараз, зараз відчуйте любов Христову

Людина – дуже невпевнена істота. По суті, усі ми є величезною кровоточивою раною на Тілі Божому, яка наноситься нашими вчинками, невірою і страхом. Постійно турбуючись, ми немов кажемо Йому: «Ні, я не вірю Тобі! Не вірю, що Ти є! Не вірю, що допоможеш мені». І не кажіть мені зараз, що раз ви слухаєте православні радіопередачі і ходите в церкву, то не можете бути невіруючими. Так, ми віруємо – віруємо теоретично, інтелектом, наших знань вистачає на те, щоб визнати існування Бога.

Ми знаємо досить багато усього і навіть ділимося своїми знаннями, але в нас немає довіри до Бога. Бо довіра означає відпустити ситуацію. Коли в дитинстві батьки учили нас плавати, вони казали: «Розслабся, розслаб тіло, заспокойся. Якщо боятимешся, будеш у напрузі – потонеш». Те ж каже нам і Господь: «Розслабтеся, заспокойтеся, довіртеся Мені». І тільки коли ми навчимося відпускати ситуацію, ми зрозуміємо, що таке справжня віра в Бога – не теоретична, а досвідчена. «Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього» (Пс. 33:9). Відчуйте Його любов і доброту у своєму житті.

«Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, – каже Господь, – бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот» (Мф. 6:34). Що тут мається на увазі? На сьогодні і так вистачає проблем і неприємностей. Немає нужди навантажувати себе новими, тими, яких ще немає.

Живіть зараз, зараз відчуйте любов Христову, зрозумійте, що Господь любить нас – зараз. Не вірите? Тоді просто покладіть руку до свого серця. Відчуваєте, як воно б’ється? Що це означає? Це означає, що в даний момент, коли ми з вами розмовляємо, Хтось примушує його стукати. Господь хоче, щоб ми жили, і ми живемо. Биття серця, дихання, зір, слух, усі почуття, завдяки яким ми взаємодіємо з навколишнім світом, – цей величезний доказ Божественної любові.

Давайте так і жити – відчуваючи Божу присутність. Це заспокоїть нас, і тривога поступово зникне – наскільки можливо, наскільки захоче Господь. Відчувши Божественну любов, ми побачимо, що проблем стало значно менше, і заспокоїмося. Душа звільниться від напруги і тих проблем, які ми самі надумали, сподіваючись виключно на свої сили, розум, здібності і гроші. Скажімо: «Господи, ми так далекі від Тебе зараз! Візьми наше життя у Свої руки і роби, що хочеш. Нам достатньо знати, що Ти керуєш нами, захищаєш і любиш нас, що Ти – поруч. Більше ні що і не потрібно».

Як можна хвилюватися? У тебе Отець – Бог!

Один мій знайомий студент з Африки, на той час ще не цілком добре знаючий грецьку мову, прийшов якось до іншого мого знайомого, який страждав розсіяним склерозом. Його звали Павло, це була людина святого життя (він вже помер). Я був присутнім при їх розмові. Студент сказав йому:

– Пане Павло, я хвилююся.

– Чому?

– Бо я не зовсім розумію, про що говориться на лекціях. Я доки недостатньо вивчив грецьку і сильно відстаю від однокурсників. Скажіть, що мені робити, я більше не можу!

Я подумав, що Павло зараз дасть цьому студенту якусь практичну пораду – узяти додаткові уроки грецької, або купити більше книг. Але замість цього він, лежачи без руху на ліжку, сказав йому:

– Адже в тебе є Отець! Твій Отець – Бог! Невже ти цього не розумієш? Як можна хвилюватися? У тебе Отець – Бог!

Тут я не утримався і втрутився в розмову:

– Але, пане Павло, хлопчина запитує вас про інше! Він хоче знати, як йому наздогнати товаришів, не відставати від них. Що йому з того, що Бог – його Отець?

– Ну от, – відповів мені Павло – і ти туди ж! А ще богослов. Якщо і ти, і він зрозумієте що Бог – наш Отець, усе зміниться. І проблема цього хлопчини не в тому, що він не знає грецької, або не розуміє грецької як слід. Причина тривоги не тут, це лише симптом. А причина – в тому, що він доки так і не зрозумів: у нього є Бог, Який любить його. Зрозумій, Господь любить тебе! І тоді ти заспокоїшся і успішно вивчиш грецьку. Я не кажу тобі, щоб ти її не вчив, просто почни з іншого. Відчуй любов Христову, і завдяки ній тривога покине тебе, а разом з нею – і всі проблеми.

Автор: архімандрит Андрій (Конанос)