«А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні» (Лк. 8:15), – саме це є кульмінацією, основою притчі: зерно, яке принесло плід. Саме заради цього Христос розповідав цю притчу, саме заради цього Він прийшов на землю: «Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння» (Мф. 9:13). – А покаяння, зміна життя, навернення від грішних діл до справ добра – все це і є благословенним плодом, що приноситься «у терпінні».

«Терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк. 21:19), – виявляється Господь дуже цінує терпіння, і нам про це бажано не забувати, адже саме терпінням перевіряється наша глибина довіри Богу. Терпіння – це те, що відрізняє зерно, яке дало добрий плід, від зерна, що потрапило на каміння, тобто відрізняє дійсно віруючих людей, від тих людей, які «тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають» (Лк. 8:13).

Причому зростання цього благословенного плоду може відбуватися до певного часу без участі та навіть відома людини, в якій проростає цей плід. Це відбувається завдяки Божій благодаті: лише потрібен час і добрий ґрунт людського серця, який здатен прийняти зерно-слово і з часом дати плід «один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ» (Мк. 4:20). А цей ґрунт людина підготовлює своїм попереднім життям, коли вважає за краще прислухатися до голосу сумління, ніж слідувати за цим світом: «Дружба зі світом є ворожнеча проти Бога… Бо хто хоче бути другом світові, той стає ворогом Богові» (Як. 4:4). І якщо зростання зерна-слова залежить від Божої благодаті, то підготовка до сприйняття Слова Божого залежить особисто від нас, від тих рішень, які ми приймаємо щодня. – Що тут скажеш? Зайве нагадування про те, щоб треба бути пильним і не підноситися.

Автор: Михайло Лукін

Зерно і ми