Священним Писанням, або Біблією, називається збірка книг, що були написані пророками та апостолами, як ми віримо, за натхненням Духа Святого. Слово “Біблія” – грецьке, означає – “книги”.
Головною темою Священного Писання є спасіння людства Месією, Сином Божим Господом Ісусом Христом. У Старому Завіті говориться про спасіння у вигляді прообразів і пророцтв про Месію і про Царство Боже. У Новому Завіті описується саме здійснення нашого спасіння через втілення, життя і вчення Боголюдини, яке підтверджується Його Хресною смертю і Воскресінням. За часом свого написання священні книги розділяються на старозавітні і новозавітні. З них перші містять те, що Господь відкрив людям через богодухновенні пророків до пришестя Спасителя на землю, а другі – те, що відкрив і чому вчив на землі Сам Ісус Христос і Його апостоли.
Спочатку, Богом Мойсеєві була дана лише найперша частина Біблії, так звана Тора, тобто Закон, що міститься в П’ятикнижжі. Ці книги: Буття, Вихід, Левит, Числа і Второзаконня. Впродовж тривалого часу тільки це П’ятикнижжя і було Священним Писанням, Словом Божим для Старозавітної Церкви. Але негайно услід за Торою, з’явилися Писання, що доповнювали її: книга Ісуса Навина, далі книга Суддів, книги Царств, Паралипоменон (Літописи). Доповнюють книги Царств, книги Ездри і Неємії. Книги Руфі, Есфирі, Юдифі[*] і Товита[*] малюють окремі епізоди історії обраного народу. Нарешті, книги Маккавейські[*] закінчують історію древнього Ізраїлю і доводять її до мети, до порогу пришестя Христового.
Так з’являється другий відділ Священного Писання, що йде за Законом, званий Історичними книгами. І в Історичних книгах зустрічаються окремі поетичні творіння: пісні, молитви, псалми, а також повчання. У пізніші часи вони склали цілі книги, третій відділ Біблії – Учительні книги. До цього відділу відносяться книги: Іова, Псалтир (Книга Псалмів), Притчі Соломонові, Екклезіаст, Пісня Пісень, Премудрости Соломона[*], Премудрости Ісуса сина Сирахового[*].
Нарешті, творіння свв. пророків, що діяли після розділення царства і полону Вавилонського, склали четвертий відділ Священних книг, книги Пророчі. У цей відділ включаються книги: прор. Ісаї, Єремії, Плач Єремії, Послання Єремії[*], прор. Варуха[*], Єзекиїля, Даниїла і 12 малих Пророків, тобто Осії, Іоїля, Амоса, Авдія, Іони, Михея, Наума, Аввакума, Софонії, Аггея, Захарії і Малахії.
Таке ділення Біблії на книги Законодавчі, Історичні, Учительні і Пророчі було застосовано і до Нового Завіту. Законодавчими є Євангелія, Історичною – Діяння Апостолів, Учительними – Послання свв. Апостолів і Пророчою книгою – Одкровення св. Іоанна Богослова. Окрім цього ділення Священне Писання Старого Завіту ділиться на Канонічні і Неканонічні книги.
[*] Книги неканонічні