Отже, послання апостола Павла є найбагатшим джерелом духовної мудрості і натхнення. Здається, не має такої релігійної істини, яка б не була освітлена і роз’яснена в його творах. Причому ці істини викладені апостолом не як абстрактні богословські поняття, але як факти віри, що надихає людину до праведного життя. Відгукуючись на конкретні проблеми, з якими стикалися християни І ст., послання апостола Павла служать цінним доповненням до Євангелій. Вони роз’яснюють, як на ділі долати неминучі в житті випробування, як здійснювати високі християнські ідеали, у чому полягає суть християнського подвигу. Вони живою мовою описують побут і подвиги перших християн, становлення християнських громад, дають цілісний вигляд Церкви Христової апостольських часів.
Послання апостола Павла не менш цінні і своїми автобіографічними даними. З них видно, як використовував апостол у своєму особистому житті високі християнські принципи, які проповідував, що сприяло його духовному зростанню та допомагало його місіонерській діяльності.
Успіху місіонерської діяльності апостола сприяло його вміння всі свої великі таланти, душевні і фізичні сили сконцентрувати на одній меті – на служінні Христу – і повне віддання себе водійству благодаті Христовій, яка давала йому натхнення і сили для подолання всіх зовнішніх перешкод і власної немочі. Благодать Божа допомогла йому навернути до Христа значну частину Римської імперії.
Підсумовуючи зміст Книги Діянь і апостольських послань, як Соборних, так і апостола Павла, слід сказати, що всі вони наполегливо переконують християн перебувати в духовній єдності з благодатним товариством, заснованим Спасителем, яке іменується Церквою. Шлях до спасіння відкритий для всіх віруючих втіленим Сином Божим, Господом Ісусом Христом, Котрий пролив Свою пречисту кров для спокутування людських гріхів і дав Церкві Духа Утішителя.
Людині, щоб спастися, необхідно йти шляхом вказаним Христом. При цьому вона йде не одна, але разом з іншими людьми, що складають собою Церкву Христову. Головними властивостями суспільства спасенних є: а) нове життя, яке отримується ними в спілкуванні з Богом, через Господа Ісуса Христа; б) перебування в духовному світлі – тобто в чистоті євангельської істини і у взаємній любові.