Перелік послань
На підставі достовірних свідчень Церква приписує апостолу Павлу авторство 14 послань, які поміщаються в Біблії в наступному порядку:
- Послання до Римлян. (Рим.)
- Перше Послання до Коринф’ян. (1Кор.)
- Друге Послання до Коринф’ян. (2Кор.)
- Послання до Галатів. (Гал.)
- Послання до Ефесян. (Еф.)
- Послання до Филип’ян. (Флп.)
- Послання до Колосян. (Кол.)
- Перше Послання до Солунян. (1Сол.)
- Друге Послання до Солунян. (2Сол.)
- Перше Послання до Тимофія. (1Тим.)
- Друге Послання до Тимофія. (2Тим.)
- Послання до Тита. (Тит.)
- Послання до Филимона. (Флм.)
- Послання до Євреїв. (Євр.)
Цей порядок не хронологічний. Це розміщення зроблене, як легко зауважити, за важливістю і обсягом самих послань та за порівняльним значенням Церков і осіб, до яких послання адресовані. За посланнями до семи Церков слідує послання до трьох осіб, а послання до Євреїв поставлене позаду всіх, бо достовірність його визнана найпізніше.
Послання апостола Павла звичайно діляться на дві нерівні групи:
- Послання загальнохристиянські і
- Послання пастирські.
До цих останніх відносяться два Послання до Тимофія і Послання до Тита, бо в них вказуються основи і правила доброго пастирства.
Деякі місця в посланнях Павла, як, наприклад, 1Кор. 5:9; Кол. 4:16, – давали привід думати, що існували ще інші Павлові послання, які до нас не дійшли.
Огляд вчення апостола Павла
Послання Павла мають у складі Нового Завіту велике значення, бо в них ми знаходимо глибоке і всебічне розкриття і роз’яснення істин євангельського вчення. Окрім окремих, особливо улюблених апостолом Павлом істин Христової віри, як, наприклад: про значення старозавітного Закону по відношенню до Нового Завіту, про розтління і псування людської природи і про єдиний засіб виправдання перед Богом через віру в Ісуса Христа, – не можна знайти жодного приватного пункту в усьому християнському догматизмі, який би не знаходив свого обґрунтування і підкріплення в Павлових посланнях.
Більша частина послань побудована за одним й тим самим принципом. Починаються вони вітанням до читачів і вдячністю Богові за Його турботу про місце, куди адресоване послання. Далі послання звичайно ділиться на дві частини – догматичну (віровчительну) і моральну. На закінчення апостол обмовляється про приватні справи, робить доручення, говорить про своє особисте становище, виражає свої добрі побажання і посилає вітання миру й любові. Його мова жива і яскрава, нагадує мову старозавітних пророків і свідчить про глибоке знання старозавітного Писання.
- Значення послань апостола Павла
- Життя і труди апостола Павла
- Огляд послань апостола Павла
- Обрані тексти з послань апостола Павла
- Висновок