Значення послань апостола Павла

З усіх новозавітних священних письменників найбільше у викладі християнського віровчення потрудився апостол Павло, який написав 14 послань. За важливістю свого змісту вони справедливо називаються “Другим Євангелієм” і завжди привертали до себе увагу як мислителів-філософів, так і простих віруючих. Самі апостоли не залишали без уваги цих повчальних творінь свого “улюбленого брата”, молодшого за часом навернення до Христа, але рівного їм за духом вчення і благодатними дарами (Див. 2Пет. 3:15,16).

Складаючи необхідне і важливе доповнення до євангельського вчення, послання апостола Павла мають бути предметом найуважнішого і найстараннішого вивчення кожної людини, яка прагне глибше пізнати християнську віру. Ці послання відрізняються особливою висотою релігійної думки, що відбиває велику ученість і знання старозавітного Писання апостола Павла, а також його глибоке розуміння новозавітного Христового вчення.

 Зв’язок вчення апостола Павла з його життям

Апостол Павло, Рембрандт ван Рейн

Послання апостола Павла – це плоди його апостольських трудів у розкритті вчення Христового. Вони чудові тим, що апостол розкриває в них християнське вчення не абстрактно, але в тісному зв’язку з розвитком заснованих ним Церков, своїми апостольськими трудами і особистими переживаннями. Оскільки вчення, викладене в посланнях апостола Павла, тісно переплітається з його особистістю, то знайомство з його життям і особою сприяє їх розумінню. Тому ми познайомимо читача з тими фактами життя апостола Павла, які, за вказівкою самого апостола, служили для нього джерелом вирішення питань християнського вчення про віру і моральність. “Бо я найменший з апостолів і недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу. Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, та й потрудився я більше за них усіх: тільки не я, а благодать Божа, яка зі мною” (1Кор. 15:9,10), – так характеризує себе великий апостол язичників. Під цим ім’ям апостол Павло увійшов до історії Християнської Церкви.

Наділений від природи багатими розумовими здібностями, він був вихований і навчений у суворих фарисейських правилах і, за його власними словами, досягав успіху в юдействі більше за багатьох своїх однолітків, будучи в молодості надмірним ревнителем батьківських передань (див. Гал. 1:14). Коли ж Господь, Котрий обрав його від материної утроби, закликав його до апостольського служіння, він усю енергію, усі сили свого великого духу присвятив проповіді імені Христового серед язичників. Роблячи це, він зазнав багато утисків від своїх засліплених невірою і налаштованих проти Христа одноплемінників.

Вивчаючи життя і праці Павла за Книгою Діянь апостолів, дійсно не можна здивуватися від незвичайної непохитної енергії цього великого апостола язичників. Важко уявити собі, як ця людина, яка не мала міцного здоров’я і значних фізичних сил (див. Гал. 4:13,14), могла перенести стільки неймовірних труднощів і небезпек, скільки довелося перенести їх апостолу Павлу заради слави імені Христового. І що особливо чудово: у міру множення цих труднощів і небезпек його ревність і енергія не лише не слабшали, а ще більше зміцнювалися.

Вимушений згадати для напоумлення коринф’ян про свої подвиги, він так про них пише: “Христові служителі? У нерозумі говорю – я більше. Я значно більше був у трудах, безмірно в ранах, більше у в’язницях і багаторазово при смерті. Від юдеїв п’ять разів дано було мені по сорок ударів без одного; три рази мене били палицями, один раз побивали камінням; три рази розбивався зі мною корабель, ніч і день пробув я у безодні морській; багато разів був я у подорожах, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від єдиноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпе­ках у місті, у небезпеках в пустелі, у небезпеках на морі, у небезпеках між лжебратами, в труді й у виснаженні, часто без сну, в голоді і спразі, часто в постах, на холоді і в наготі” (2 Кор. 11:23-27).

Порівнюючи себе з іншими апостолами і через упокорення називаючи себе “меншим” з них, Павло проте з усією справедливістю міг заявити: “Потрудився я більше за них усіх: тільки не я, а благодать Божа, яка зі мною” (1 Кор. 15:10).

І дійсно, без благодаті Божої звичайна людина не змогла б стільки здійснити. Наскільки мужнім, прямим і непохитним у своїх переконаннях виявляв себе апостол Павло перед царями і володарями, настільки ж рішучим і щирим був він і в стосунках зі своїми братами-апостолами. Так одного дня він не зупинився навіть перед викриттям самого апостола Петра, коли цей апостол дав привід для нарікання (див. Гал. 2:11-14).

  1. Значення послань апостола Павла
  2. Життя і труди апостола Павла
  3. Огляд послань апостола Павла
  4. Обрані тексти з послань апостола Павла
  5. Висновок