Сон святого Йосифа, Лука Джордано

Про праведного Йосифа (Мф. 2:13-23)

Якщо повернутися ближче на початок Євангелія від Матфея, то перше, що ми дізнаємося про Йосифа, – це те випробування, яке спіткало його. Його наречена вагітна – але від кого? Адже він знає, що Марія – діва. Шкодуючи Діву, яка втратила, як йому здавалось, дівоцтво, він не бажаючи ославити її, хоче потай відпустити. Але його зніяковіння розвіює ангел, який з’явився йому уві сні. Йосиф дізнається, що Марія носить під серцем Спасителя світу.

Здавалося б, ролі кардинально міняються: Марія – Мати Месії, а Йосиф – простий смертний, покликаний служити їй. Але це не цілком так. Праведний Йосиф як і раніше залишається головою сімейства. Марія – лагідна і упокорена дружина, яка і не думає командувати чоловіком і вимагати чогось для Себе. Не їй, але Йосифу даються одкровення від Господа в сновидіннях. І саме на Йосифі лежить тягар відповідальності за виконання велінь Господніх, за безпеку Богонемовляти і Богоматері.

Праведний Йосиф, Діва Марія і отрок, а потім – хлопець Ісус прожили разом близько двадцяти років. Ми не знаємо про ці роки майже нічого (окрім одного епізоду, викладеного у євангеліста Луки, – коли дванадцятирічний Ісус залишився в Храмі, а батьки загубили Його). Але за тими малочисельними згадками про Йосифа і Пресвяту Діву, які містяться в Євангеліях, ми можемо зрозуміти, що члени Святого сімейства ставилися один до одного з великою ніжністю, лагідністю і любов’ю.

Прокрутимо в прискореному темпі дві тисячі років. Терени колишнього СРСР, межа XX-XXІ століття. Після десятиліть прищеплення владою безбожжя безліч людей прийшла в храми. Несподівано відчувши себе віруючими, чоловіки-неофіти частенько прагнуть показати, хто в домі хазяїн. Хтось із цікавістю перегортає “Домострой”, вишукуючи інструкції по правильному биттю дружини; хтось простує важливо, а поруч йде “помічниця чоловіка”, навантажена продуктовими сумками; хтось заклопотаний тим, щоб заробляти на всю сім’ю, а віруюча дружина, на думку чоловіка-бороданя, має знати лише три речі: церква, кухня, діти.

Є і інші сім’ї. Там локомотивом “духовності” стає дружина. Вона пояснює чоловікові, яка в нього тепер має бути робота (найкраще – сторожем при храмі), що він має їсти на обід (олія Великим постом? Зовсім з глузду з’їхав!), а також (після ґрунтовних консультацій з духівником), коли і як дозволено чоловікові торкатися до своєї дружини.

Деякі сім’ї залишаються в Церкві і долають кризу. Деякі сім’ї йдуть з Церкви – і теж долають кризу. Але багато сімей так і залишаються в тому стані, коли чоловік або дружина (не так важливо, хто саме) продовжують грати певну правильну роль, вичитану з правильних книжок.

Але як же все-таки – без іронії! – правильно? Адже голова сім’ї чоловік? Так, вірно. Але це не припускає дріб’язкового деспотизму. Мудрий чоловік – передусім стратег. Він не вникатиме в тактичні деталі – з цим прекрасно впорається дружина. Але важливі для всієї сім’ї рішення – сфера його відповідальності. І цю відповідальність він не перекладатиме ні на кого. У повсякденному житті він цілком може покластися на дружину, і навіть підкорятися їй – бо все (чи майже все) йде в тому руслі, яке він сам і проклав.

А дружина? Помічниця? Так, звичайно. Але помічниця – не рабиня. Сім’я, діти, дім – це величезний простір для творчості, для застосування своїх талантів, про які жінка часом не підозрює. Якщо за чоловіком – як за кам’яною стіною, то на території всередині цієї стіни можна розвести вражаючі сади!

Стара істина: не місце прикрашає людину, а людина місце. Чоловік не стає ідеальним чоловіком, зразковим батьком лише через своє становище. Дружина – не гола функція. Шлях до ідеалу християнської сім’ї – довгий і важкий. Але, на щастя, у нас є зразок: праведний Йосиф, Діва Марія, отрок Ісус.

Автор: священик Федір Людоговський (з циклу: Роздуми над євангельськими читаннями)