(Слово з житія св. Нифонта про сріблолюбство)

Люди, жадібні до грошей і немилостиві до бідних, бажаючи виправдатися в скупості і заглушити в собі голос совісті, звичайно міркують: «Що робити, що я не подаю жебракам? Тепер ще от я в силах, можу добувати дещо своїми трудами; а хто мене буде поїти-кормити, коли я старий буду, або до мене хвороба прийде? Кому я буду потрібен? Слід, тому, відкласти і на чорний день». Як ви думаєте, браття, хто таку думку вкладає багатим скупим? Так, страшно вимовити, вкладає їм сам ворог нашого спасіння, диявол. Ви дивуєтеся з цього? Не дивуйтеся. Ми це доведемо вам самою справою.

Одного разу святий Нифонт побачив людину, за якою йшла безліч жебраків, просячи в неї милостині, але вона навіть і не озирнулася на них. Тоді Нифонт підійшов до Ангела-хоронителя цієї людини і запитав: «Скажи мені, чи багато в цієї людини майна?» Ангел сказав: «Він має незліченне багатство, але сріблолюбець є, і за копійку готовий померти. Б’є він і рабів своїх, морить голодом, не одягає і непосильні роботи накладає». Нифонт, сказав: «Та невже совість не докоряє йому за те, що залишає жебраків?» Ангел відповідав: «Слухай мене, Нифонте, я скажу тобі: приходить до нього темний біс, бентежачи його і кажучи: «От ти постарієш і в хворобу впадеш; тому не давай майна твого нікому; інакше, коли в нужді будеш, тоді почнеш каятися і говорити: “марно я роздав майно своє жебракам!” але вже пізно буде». І таким чином спокушає його нечистий біс, часто вкладаючи йому такі думки в серце. Він же кориться ним і перебуває тужливим, і жебраків не милує».

Отже, дійсно диявол вкладає багатим скупим думки, що вони повинні все без залишку зберігати на випадок старості чи хвороби і відвертати очі свої від меншої братії Христової. Тому все наведене вище для того, щоб подібні до цього багача люди почувши, залишили скупість. Втім, це одно мати на увазі для них ще мало. Щоб залишити скупість, треба їм пам’ятати і те, що гроші в старості і хворобі не допоможуть, якщо не допомагатиме людині Бог. А щоб вони дізналися, що і це правда, нехай дослухають про кінець того немилостивого скупого, про якого говорив Ангел з Нифонтом. Він, продовжує оповідь, після малого часу, впав у хворобу, і хвороба його була жорстокою. Він пролікував усе своє майно, але не лише не отримав жодної користі, але хвороба його ще більше посилилася. І, промучившись так багато днів, помер, сказано, і душею і тілом.

Нехай же пам’ятають це багаті скупі, і скупість свою залишать. До цього закликає їх і Господь: «Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть» (Мф.  6:19). І пророк Самуїл учить їх: «Не звертайтеся вслід нікчемним богам, які не принесуть користі і не визволять; тому що вони – ніщо» (1Царств 12:21). Нехай послужить усе це уроком скупим, і нехай оберне Господь серце їх до милосердя і щедрості. Амінь.

Пролог