Проти заздрості

(Повчання святого Василія про заздрість.)

Святий Василій у повчанні про заздрість між іншим каже: «Заздрість є скорбота серцю, тягар душі, хвороба тілу, розорення любові, до всього ворожнеча, відлучення роду, перепона чесноті, запорука муці, позбавлення майбутнього життя, геєни спадщина». З цього видно, що святий учитель дивиться на заздрість як на найбільше зло. Чи так насправді? Без сумніву, браття, щоб переконатися в цьому, варто тільки розкрити священну історію, і ми з неї відразу побачимо, що заздрість нерідко доводила людей до страшних злочинів, а через це переконаємося і в тому, що й сама вона тому – найбільше зло.

От Каїн і Авель принесли Богові жертву. Авелева жертва приємна Богові, а Каїнова ні. Каїн почав заздрити братові, і заздрість, незважаючи на застереження Боже, довела його до того, що він брата свого викликав у поле і вбив. От і Ісав після того, як Яків перший отримав батькове благословення, також заздрить Якову і із заздрістю сполучає думку про вбивство. І брати Йосифа спочатку із заздрості не можуть доброзичливо говорити з ним; а коли розповів він ним свої сни, то і прямо вже кажуть: «От йде сновид; уб’ємо його і кинемо в якийсь рів». Саул, після перемоги Давида над Голіафом, починає заздрити Давиду і також шукає убити його. То, як би в безумстві, кидає в нього списом; то шукає, щоб він загинув у нерівній боротьбі з філістимлянами; то, нарешті, і відкрито жене його. От, багато багатств у Ахава: але він зводиться скорботою, не куштує їжі, і сон тікає від його очей, побачивши малий Навуфеїв виноградник. І тут теж коїться вбивство, і Навуфей побивається камінням. От первосвященики, книжники і фарисеї заздрять славі Господа, яку Він здобував у народі Своїм вченням і чудесами, і вбивають безгрішного.

Отже, приклади прямо доводять, що святий Василій справедливо бачить у заздрості страшне зло. Але істину погляду його доводить і слово Боже. «Бо де заздрість і сварливість, там безладдя i усе лиху» (Як. 3:16). А звідси що ж? Якщо заздрість, як бачимо, є найбільше зло і може доводити до страшних злочинів, то повинні, звичайно, ми уникати її, як згубної виразки. А щоб уникати її, роздумуватимемо: «Із заздрості я можу статі лиходієм: що може бути жахливіше за це? Навіщо ж я стану заздрити? Заздрість мучитиме серце. Навіщо ж я стану нею мучитися? Ближній – брат мій, і у волі Божій було дати йому те чи інше. Навіщо ж заздрістю я піду проти волі Божої?» Такими і подібними роздумами женіть від собі цю жахливу ваду, і, повірте, якщо частіше роздумуватимете так, то благополуччя ближніх, замість заздрості, буде для вас джерелом веселощів, спонуканням до більших подвигів і зростанням у чеснотах, які є щит, що відбиває стріли заздрості. Амінь.