Наша любов до Бога має бути міцною, вище за всяку іншу любов; тобто ми повинні любити Бога понад усе. Оскільки Бог найвище благо, і Він безмежно досконаліший за все творіння, і разом Він є незрівнянний наш Благодійник, Подавець усіх благ, то тому наша любов до Бога має бути вище за всяку іншу любов, і всяка інша любов повинна підкорятися цій любові до Бога. Про таку любов Апостол говорить: «Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч?… Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє, ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 8:35-39). Чуючи це, браття, ви, звичайно, запитаєте: невже можна мати таку любов до Бога? Відповідаємо: можна, і це ми покажемо вам самою справою.

Читайте житія святих і ви переконаєтеся, що всі вони були повні тієї ж любові: «Інші ж, – за словом Апостола, – замучені були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще – воскресіння; інші зазнали наруги та ран, а також кайданів і в’язниць, були побиті камінням, перепилювані, зазнавали катування, помирали від меча, тинялися в овечих і козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення; ті, яких увесь світ не був достойний, блукали по пустелях і горах, по печерах та ущелинах землі» (Євр. 11:35-38). Усе це вони зазнали заради сильної любові до Господа. А якщо так, то, без сумніву, така ж має бути до Бога і наша любов. Так, браття, таку любов і ми повинні завжди живити в собі, або, якщо не маємо такої любові, то повинні намагатися досягти її, й, досягнувши, усіма силами зберігати її, як найбільший скарб, пам’ятаючи, що без цієї любові не можна догодити Богові і не можна досягти спасіння. Амінь.

Пролог