Не зневірятися і не обманювати себе
Проти двох помилкових думок грішників, які пропали в глибині зла
Грішники, які прийшли в глибину зла відносно своєї відповідальності перед Богом, більшою частиною міркують двояко: одні кажуть: «Все одно, Бог не простить нас, і тому в будь-якому випадку гинути». Інші ж, навпаки, так судять: «Бог милостивий. Він усіх прощає і нас простить». І не стараються про своє виправлення. Як ви думаєте, браття, справедливо чи ні думають так ті чи інші? Ні, знайте, що не ті, ні інші несправедливі. І це ми покажемо їм самою справою.
От що передусім каже один зі святих отців – Теодор, ігумен Студийський, грішникам, які зневіряються: «Ніщо, – учить він, – не перешкодить тому, хто хоче врятуватися, якщо б навіть перед цим він і в останню глибину зла пав. У цій істині свідками може бути багато хто. Так, дехто на ім’я Давид був старійшиною розбійників, вважався першим убивцею і був сповнений всяким злом. Але коли покаявся і став ченцем, то Господь не лише простив його, але і чудотворцем явив. І Манасія, цар Юдейський, п’ятдесят два роки примушував юдеїв покланятися ідолам; але і цей, останніми роками покаявшись, врятувався і віддав хвалу Богові, яку і досі оспівує св. Церква. І цар Давид, що впав у тяжкі гріхи перелюбу і вбивства, принісши розкаяння, пророчий прийняв дар. Також і Марія Єгипетська, переситившись скверною гріховною, потім через чесноти святості досягла і теж пророчого дару сподобилася. І інші багато хто з пропащих через покаяння підвівся. Тому нехай ніхто не приходить у відчай, але покаянням нехай прагне досягти спасіння». Так, браття, каже св. отець до грішників, які зневіряються.
Тепер послухаємо, що він скаже далі тим, хто говорить: «Усе нічого, усіх Бог простить». – «Якщо ви і чули, – каже св. Теодор, – що багатьох грішників Бог простив, то в усякому разі ніколи не думайте, що і всіх грішників, які в пристрастях живуть, Він помилує. Тих, про яких йшла мова, залишивши гріх, Ангельське життя провадили, а які без покаяння в гріхах живуть, ті засудяться своєю совістю і будуть засуджені і у віці майбутньому, і мучитимуться без кінця. Зітхати і плакати треба про таких, бо ніщо не може порівнятися з тими муками, яким будуть віддані грішники за свої гріхи». Таке слово Теодора і до тих, хто каже: «Усе нічого, усіх Бог простить».
А звідси що? Звичайно, те, що жорстоко помиляються у своїх переконаннях і грішники, що зневіряються у своєму спасінні, а рівно і грішники, які за беззаконного життя і нерозкаяності, безрозсудно сподіваються на милосердя Боже. Але нехай би, браття, вони лише помилялися – і тільки. Ні, знайте, що при їх хибних переконаннях, при їх помилках, найгірше для них те, що доля їх у майбутньому, за таких умов, стає дійсно гідною плачу і зітхання. Бо що їх чекає там за труною? «Тим, – каже апостол Павло, – що впираються і не підкоряються істині, але віддаються неправді‚ – лютість і гнів» (Рим. 2:8). «Вони, – пише про таких апостол Петро, – одержать відплату за беззаконня» (2Пет. 2:13). І вони ж, нарешті, за словом Самого Господа, – мають «йти в геєну, в огонь невгасимий, де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає» (Мк. 9:43,44), і «там буде плач і скрегіт зубів» (Мф. 25:30).
О, милосердний Господи! Торкнися благодаттю Твоєю відсталого серця грішників, про яких ми говорили, відніми від них затьмарення розуму їх; виведи їх з жахливого стану нерозкаяності, озлоблення і безрозсудності; даруй їм покаяння і виправлення життя, преблагий Господи! Амінь.