До тих, хто приховує на сповіді свої гріхи

Відносно таїнства покаяння Церква, між іншим, робить таке визначення: хто приховує на сповіді свої гріхи, той не лише не отримує прощення в них, але і подвоює їх. Здавалося б, що таке грізне визначення Церкви мало б спонукати усіх християн до того, щоб бути їм на сповіді відвертими і приступати до неї не з почуттям лжеправедності фарисейської, а з почуттям митаря і розбійника розсудливого. Але, проте, і досі часто бачимо, що одні через хибний сором, другі через маловір’я, треті через гордість, четверті через намову диявольську, – одним словом, багато хто не перестає приховувати свої гріхи і через це відходять від сповіді без істинного миру в совісті, без Божественного слова прощення в душі. Чим же спонукати таких до відвертості? Чим відняти від них хибний сором, маловір’я, гордість? Чим зробити їх дійсно тими, хто кається? Постараємося зробити це нижченаведеним словом св. Златоуста. Дай Бог, щоб ті, хто приховує на сповіді свої гріхи, переконалися в неправоті своїй і врозумилися.

От що каже вселенський учитель: «Сповідуйте свої гріхи, бо сповіданням рани душевні зціляються. І як рана тілесна зціляється тільки тоді, коли показана буде лікареві, – втаювана ж від нього все більшу і більшу приноситимете людині заразу, наприкінці ж – смерть; так і гріхи, що втаюються на сповіді, і тіло і душу убивають і радість творять дияволові. Щиросерде сповідання гріхів є велике добро, а приховання їх є радість сатані… Він примушує приховувати на сповіді гріхи не лише простака, але і людину книжну, кажучи їй, що вона наодинці може сповідувати Богові гріхи свої. Ти ж, християнин, не приймай цієї думки диявольської і не зволікай сповідуватися в гріхах своїх, щоб отримати прощення і в цьому віці, і в майбутньому».

Отже, чи чуєте ті, хто приховує гріхи свої на сповіді, що каже вселенський учитель? Він каже, що приховувані на сповіді гріхи і душу, і тіло убивають, що приховання на сповіді гріхів доставляє радість сатані і що, нарешті, приховувати на сповіді гріхи учить він же – сатана. Що ж? Невже і після цього ви будете, браття, брехати на сповіді перед Господом? Подумайте, чию ж ви волю тоді виконуватимете? Кому радість доставлятимете? Куди, нарешті, душі свої готуватимете? Волю виконуватимете злого вашого ворога – сатани, радість доставлятимете йому ж, а душі свої готуватимете в безодню пекельну. Чи не ганебне це? Чи не жахливе? Чи не згубне для душ ваших? О, дійсно так, браття мої!

Тому, з причини цієї, бійтеся приховування гріхів ваших як згубної виразки, відкривайте на сповіді душевні виразки ваші без всякого приховування, так, як усвідомлюєте їх у своїй совісті, уявляйте себе на сповіді, що стоїте перед обличчям Самого Господа Ісуса Христа, Котрий невидимо приймає сповідання ваше. І тоді, якщо так сповідуватимете гріхи ваші, вірним є і праведним Господь, Який простить вам гріхи ваші і очистить вас від всякої неправди. Амінь.