У домах ваших часом доводиться зустрічати дуже неприємні речі. На стінах, поряд зі святими іконами, бачиш іноді картини найспокусливішого вигляду, а в грамотних на полицях між священними книгами часто лежать книги аморальні.

Викидайте ж, браття, сміття з домів ваших! Читати книги священні і разом з ними аморальні, поглядати з благоговінням на святі ікони і милуватися на картини спокусливі те ж саме означає, що однією рукою зводити будинок, а другою руйнувати його, творити своє спасіння і разом розоряти. І дивіться, скільки зла від того! От ти стаєш на молитву, і раптом очі твої ненавмисно потрапляють на подібну картину. Які думки можуть зародитися в голові твоїй? Чи в змозі ти будеш вознести чистими розум і серце на небо, зосередитися в собі, заглибитися в себе, відмовитися від усього світського? Чи: малолітній син твій або дочка, по дурості, замість ікони, стануть молитися на злу в моральному відношенні картину: на кому ляже гріх їх? А притому, що найгірше, яка страшна зараза від цих картин або аморальних книг може уразити їх юне безневинне серце і зіпсувати його назавжди! Хто ж відповідатиме за спокусу їх? Судіть самі.

«Горе, –  каже Господь, – людині, через яку спокуса приходить» (Мф. 18:7). «А хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині» (Мф. 18:6). Амінь.

Пролог