Хто задоволений своїм станом, той щасливий. Подивіться, насправді, на християнина, хоча і не багатого, але працелюбного, чесного і задоволеного своїм станом. Хто може бути щасливіше за нього? Він радіє тому, що чесно працюючи, тим самим виконує заповідь Божу, що повеліває нам працею рук своїх здобувати собі харчування; він із солодкістю куштує чесно зароблений ним хліб; він із задоволенням приділяє його незаможним, бо знає, що жертва його є жертва приємна Богові. І Господь не залишає його Своєю милістю, дарувавши йому успіхи в усіх добрих задумах, утішаючи його миром і любов’ю між його домашніми. Благословення Боже супроводить подібних людей на всіх шляхах їх життя. Який жаль, що нині рідкісні подібні сімейства і мало таких людей! Усюди панує пристрасть до наживи, жадність до багатства. Спочатку, дивишся, людина мислить тільки про те, як би вибитися з нужди, а потім як би відкласти щось на чорний день; а там, накопичила сотню-другу, починає думати вже про тисячі. І це ще не біда, але погано те, що людина спить і бачить усі ці тисячі, усе про них мріє, вважаючи в них головне благо і забуваючи про вічне життя. А диявол вже і тут як тут. Він дуже добре знає, що для нього нічого немає легше розлучити людину з Богом і узяти під свою владу, коли в людини зародилася жадоба до земних надбань.

Отже, браття, чуючи це, бійтеся пристрасті до земних благ, не забувайте слово Господнє: «Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні» (Мф. 6:24). Амінь.

Пролог